Як Господь врятував УПЦ від будівництва нового Вавилону

Шляхи Господні незбагненні. Те, що ще недавно здавалося порушенням прав Церкви та віруючих, сьогодні виявилося Божою милістю та порятунком від ганьби, якою, судячи з усього, дуже скоро будуть покриті релігійні організації країни, що входять до Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

З початку року держава активно впроваджує новий Цивільний кодекс. Представники влади постійно обговорюють цей документ із релігійними лідерами. На перший погляд у ньому багато корисного: права переселенців, постраждалих від війни, національних меншин та інших соціально вразливих груп.

Однак диявол криється в деталях. Основою оновленого Цивільного кодексу стала підписана Володимиром Зеленським «Національна стратегія з прав людини», де прямо йдеться про запобігання дискримінації, мові ворожнечі та нетерпимості, а також про дотримання прав ЛГБТІК+. Там же недвозначно зазначено, що дотримання прав гомосексуалів є вимогою Євросоюзу і пов’язане з перспективою переговорів про вступ України до ЄС.

Як дотримуються прав ЛГБТ у ЄС, добре відомо. Наприклад, Елладській Церкві на законодавчому рівні заборонили називати гомосексуалізм гріхом.

При цьому визнання прав збоченців із подальшою легалізацією одностатевих шлюбів та усиновлення дітей — тема екзистенційна. Вона фактично ставить перед вибором колись православне і досі, хай і номінально, християнське українське суспільство. Судячи з усього, воно вже «дозріло» до відмови не тільки від православної, а й від християнської самоідентифікації взагалі.

Однак організатори цього процесу розуміють глибину релігійних почуттів пересічного українця, який рано чи пізно може протверезіти й зрозуміти, що його обдурили. Щоб цього не сталося, й існують такі структури, як ВСЦіРО. Саме це квазірелігійне об’єднання, по суті, має відіграти вирішальну роль у питанні визнання ЛГБТ.

Для релігійних організацій, що входять до ВСЦіРО, цей процес теж буде болісним і протиприродним. Але тут на допомогу приходять «західні партнери», які вже регулярно відвідують Україну під виглядом різних «скандинавських рад церков» та англіканських делегацій, просякнутих гомосексуальною ідеологією.

Раніше важко було уявити, щоб людина в православній рясі сиділа за одним столом із жінкою-«єпископом», яка перебуває в одностатевому союзі. Тепер же це стало звичним явищем, зокрема й у рамках ВСЦіРО. Так традиційні релігійні об’єднання втратили своє обличчя, і залишилося лише поставити підпис.

Саме тому у Верховній Раді й з’явився невибагливий термін «новий Цивільний кодекс». Про ЛГБТ у ньому йдеться ніби мимохідь, а основна частина тексту присвячена правильним речам, які держава й так зобов’язана була б виконувати. Роль ВСЦіРО в цьому процесі — легалізувати документ на морально-етичному рівні.

Спікер ВРУ Стефанчук останніми місяцями активно відвідує ВСЦіРО з цим документом і вже заявив, що «розробка нового Цивільного кодексу вимагає пошуку компромісу між церквою та ЛГБТ-спільнотою».

На наше спільне щастя, Українська Православна Церква більше не входить до складу ВСЦіРО. Раніше деякі представники УПЦ обурювалися цим, нагадуючи, що Церква є найбільшою релігійною організацією країни. Але тепер залишається лише подякувати Богові за те, що Своїм незбагненним промислом Він вберіг нашу Церкву від цього ганебного компромісу. Цей Вавилон вирішили будувати без нас. І слава Богу!