"Митрополит" ПЦУ: Греко-католики отримали в 1721 році потужний розбудований монастир з сімома храмами, а не пустку

«Митрополит» ПЦУ Нестор (Писик) вважає, що дискусія щодо майбутнього Почаївської Лаври — це «намагання спотворити історію та розпалити ворожнечу між українськими православними та греко-католиками». Про це він написав у своїй статті, стисло виклавши етапи розвитку Почаївської Лаври та яке місце в цьому, на його думку, займали православні та греко-католики, зокрема, монахи-василіани.

«Сьогодні ми живемо в час, коли всі чомусь дуже зацікавились Почаївською лаврою. Про неї – кожен другий допис в соцмережах. І більшість цих дописів про те, що Почаївську лавру треба передати УГКЦ, тому що вони її заснували. А як не заснували, то побудували. А як не побудували, то розбудували. І по всіх дописах виглядає, що до того, як Лавра потрапила в унію, на Почаївській горі нічого не було. Або майже нічого. Або щось було, але нічого цінного», — зауважив Нестор Писик.

«Ієрарх» категорично з цим не погоджується. Він наголошує, що «греко-католики не отримали в 1721 році пустку, а потужний розбудований монастир з сімома храмами, один з яких був величним собором, багатьма корпусами і мурами».

Він також зазначив, що більшу частину своєї історії Почаївський монастир був православний: 694 роки проти 110 у підпорядкуванні греко-католиків. І за період православної історії монастиря «ми маємо великий ряд чудес, чудотворну Почаївську ікону, двох  святих, шанованих у всьому православному світі, та любов місцевих людей, виражену в піснях, кантах та інших творах. Це не був “задрипаний провінційний монастир”, який зробили величним василіани».

До того ж, як стверджує Нестор Писик, «не василіани розбудували Почаївський монастир, а шляхтич Микола Потоцький, який трудився не заради василіан, а заради самого монастиря».

«Тому хто вклався найбільше і хто справді розбудував та зробив славним Почаївську Лавру – висновки робіть самі. Кожна епоха вклала свою частку в розбудову святині і доводити зараз хто кому винен – недоцільно. Хто зна, як би виглядав зараз монастир, якби в 1721 році не став греко-католицьким чи в 1831 році – православним. Він – поєднання праці багатьох поколінь насельників та багатьох жертводавців. Тому якщо починати мірятися вкладом, хто зна, хто переможе», — підсумував «владика».