Православне "Вікно Овертона"

Спостерігаючи за розбратом, що відбувається у світовому Православ’ї, багато хто мимоволі задається питанням — як таке взагалі можливо? Як Церква, покликана бути єдиною і соборною, допускає чвари через якісь абсолютно нецерковні питання і проблеми? Як світове Православ’я змогло настільки уподібнитися світу, що по суті своїй тепер мало чим відрізняється від політичних інститутів, перебуваючи в повній залежності від свого географічного розташування?

Ситуація з ПЦУ показує, що окремі сили, які бажають реформувати Церкву під свої інтереси й потреби, створили православне «Вікно Овертона», яке розширюють у такий ось нехитрий спосіб, по суті, впихаючи чужорідні елементи в Тіло Христове. Адже як це все відбувається? Не хочете визнавати? То й не треба. Мине час: рік, два, п’ять, а дрібними кроками все одно визнаєте. Сьогодні — це спільний захід, на кшталт презентації книжки, завтра — екуменічний молебень, за рік — співпричастя, а за два-три, після успішної гри на протиріччях, — визнання на синодальному або соборному рівні.

По суті, ситуація з Фанаром і ПЦУ нагадує картину, наче хтось почав регулярно приводити на повідку слона до посудної крамниці з китайською порцеляною. І, замість того, щоб вивісити табличку «Зі слонами вхід до крамниці заборонено», власники магазину терплять, а потім і звикають до цього непорозуміння, заспокоюючи себе тим, що клієнт завжди правий. Водночас слон у крамниці так само незграбний, перевертається, б’є порцеляну і відлякує постійних покупців.

Знаєте, що таке Євангельська «мерзота запустіння»? Це не просто відсутність Богослужінь у Києво-Печерській Лаврі чи захоплених храмах, ні. Це перетворення посудної крамниці з дорогою порцеляною на цирк із незграбними слонами, внаслідок чого в ній усе буде розбито, а сама вона — закинута. Іншими словами, те, що відбувається сьогодні навколо Церкви, — це грубий процес Її спотворення, перетворення на посміховисько і неминучий відхід здорових сил, що збереглися в Ній, в підпілля, з якого Вона і бере свій початок.

На жаль, але Варфоломій та інші продовжать розширювати створене ними «Вікно Овертона», впихаючи туди все, що раніше було абсолютно недоречним і неможливим. І це відбувається не тому, що Фанар такий могутній. Це трапляється тому, що всі інші допускають таке до себе ставлення і взагалі дають можливість такому відбуватися. Тим не менш, майбутнє Церкви — це Її минуле. Не бійся, мале стадо, але стій в істині!