Фанар не відступить
Сукупність подій на Балканах і поряд вказують на вкрай високу вірогідність того, що наступними на черзі, – насамперед – за церковною лінією, – є саме ці країни. Фанар системно видавлює будь-яке вільнодумство в середовищі Помісних Церков і, за мовчазної згоди решти, вказує всім, кому раніше дарував Томоси, на їхнє місце “під плінтусом”.
Треба сказати, що греки навряд чи відмовляться від ідеї формування інституту східного папства на чолі з Константинопольським патріархом і, судячи з усього, навряд чи це тепер залежить від персони, яка обійматиме цю посаду. Православну Церкву намагаються вписати в систему, яку зараз активно будують глобалісти, і їм абсолютно байдуже, буде патріархом Варфоломій, Елпідофор або Еммануїл.
На жаль, але “мовчання ягнят” – це проблема не тільки УПЦ. Колеги з “Правблогу” нарікають на те, що РПЦ не перехоплює ініціативу у Фанару і не засуджує єресь “східного папізму”, в той час, як Стамбул, користуючись послугами ПЦУ, акуратно крок за кроком, критикує ідею “русского мира”. Нам здається, що проблема лише в тому, що авторитет Константинопольського патріархату і його зв’язок із Держдепом усе ще непорівнянно великі у співвідношенні з такими ж інструментами в РПЦ. Очевидна непопулярність усього російського в “прогресивному” співтоваристві, природним чином ставить під удар і РПЦ.
І навіть цілком лояльні з багатьох питань Помісні Церкви не можуть зараз висловитися на підтримку РПЦ, оскільки це одразу ж буде представлено, як “підтримка російської агресії”. Ще гірше те, що така ситуація матиме місце не рік і не два. За цей час греки встигнуть підчистити всі “нерівності” на шлейфі ойкумени, підготувавши плато для спокійного об’єднання з РКЦ, до якого все очевидно і йде.
З іншого боку, цю битву ми будемо змушені програти, адже так визначено. Тим не менш, нас попереджали про це і закликали бути мужніми. Тож потрясінь у Православ’ї не минути – це факт. Очистити Православ’я від того, що приносить цим потрясіння, не вдасться – це теж факт. Однак, як ми нещодавно писали, всі класичні принципи, що визначають Церкву, дуже скоро відійдуть на третій план. На першому місці стоятимуть чистота Вчення і непорушність тих ідеалів, що були напрацьовані за 7 Вселенських Соборів і є надійним фундаментом, який визначає церковність і православність, як таку.