«Радониця чи проводи»: у ПЦУ виникла чергова календарна суперечка

Вівторок другого тижня після Воскресіння Христового названий Радоницею. На цей день у Російській Церкві призначені особливі Богослужіння з великоднім чином поминання покійних. Згідно з даними дослідників, слово «радониця» запозичене у народів прибалтики і означає: raudine «молитва за померлих із плачем і голосінням», rauda «плач із голосінням». Проте навіть цей календарний день, який раніше ні в кого не викликав питань, став предметом суперечки в ПЦУ.

Вся справа в тому, що у зв’язку з очевидною практичною і традиційною близькістю ПЦУ, — як і, втім, інших Помісних Церков слов’янського етнічного басейну, — саме до Руської Церкви, свої культові заходи представники ПЦУ проводять саме відповідно до практики РПЦ. Попри перехід на «новий стиль», такі дні, як Радониця, залишилися у ПЦУ спільними з РПЦ. Це, до речі, підтверджується ще й закликом глави ПЦУ, який був опублікований в офіційних ЗМІ організації.

«Сьогодні, у вівторок після Фоминої неділі, ми звершуємо особливе поминання померлих, молимося за наших спочилих рідних і близьких — у храмах, вдома, на місцях поховання. Це поминання має багато назв — давня слов’янська Радониця або Радуниця, яку ми знаходимо ще в літописах, а також різні народні назви — труни або гробки, діди, проводи. Незалежно від назви сутність поминання залишається єдиною — спогад про наших спочилих і молитва за них», — сказав Епіфаній Думенко.

Проте така позиція глави ПЦУ не сподобалася колишньому диякону УПЦ Віктору Мартиненку, який перейшов до цієї організації після її створення і розкритикував ідею здійснення поминальних заходів на «російську» Радоницю. Мартиненко вказав на те, що в українській історичній практиці поминання покійних у великодній період відбувається в першу неділю після Великодня, а вказівки на Радоницю у вівторок немає навіть у Типіконі (богослужбовому статуті).

«Вся стрічка в “радониці”. Навіть на ресурсах ПЦУ «радониця». Господи, коли ж люди почнуть чимось цікавитися або щось читати? Коли ж усі «стоп’ятсот» академій ПЦУ відірвуться від досліджень русского мира, і почнуть досліджувати свою, українську історію? Коли богослови закінчать писати прокльони Путіну, і прочитають Типікон? Коли архієреї, остаточно засудивши русскій мір, знімуть нарешті з голів московські білі баняки і перестануть служити Великдень у радянських кумачевих стягах? Коли українські священики знімуть з голови подарунок курви Катерини Другої? Чи коли-небудь це буде?», — обурюється Мартиненко.

Мартиненко додав, що поминання покійних у Великодній період — це суто народна традиція, яка взагалі є дохристиянською (після якого саме Великодня поминали язичники покійних — питання до самого Мартиненка), тож, за логікою екс-диякона УПЦ, цей день взагалі можна не вшановувати.

«Ще раз повторю: у церковному статуті такої служби і такого свята НЕМАЄ! Це — народна традиція! Різні народи практикують її дещо по-різному. Росіяни — у вівторок другого тижня після Великодня і називають «Радониця». Українці — у різні дні, залежно від місцевості, здебільшого — у четвер або неділю після Великодня, який і називається Провідний. А свято великоднього поминання померлих і за козаків, і за царя, і за Польщі, і за радянської влади в Україні називалося «Проводи», подекуди «Гробки» або «Діди». Ніколи не «Радониця»! І не у вівторок! Якщо у вас «радониця», а ще й служите в червоних ризах, то будьте послідовними і святіть «паски»!», — емоційно підсумував клірик ПЦУ.

Варто зазначити, що в ПЦУ нерідко розпалюються дискусій на тему тих чи інших календарних нововведень. Особливе місце в цій справі приділяється святкуванню Різдва Христового. Незважаючи на те, що в організації вирішили святкувати Різдво 25 грудня, в її середовищі є й ті, хто таке рішення не підтримав. Наприклад, глава Харківської єпархії ПЦУ Афанасій Шкурупій заявив, що справжнє «українське Різдво» — 7 січня, на що цьогоріч вказав сам Бог (маючи на увазі, сніжну погоду 7 січня 2024 року).