Благими намірами встелена дорога... до язичництва?

Ви звернули увагу? Щойно в УПЦ щось відбирають, завжди прикриваються благими намірами. Як правило, градація об’єктів, яким хочуть «заподіяти добро», використовуючи експропрійовану власність Церкви, коливається від дітей до військовослужбовців ЗСУ. І ця історія тягнеться ще з 2014 року. Тоді, нагадаємо, коли колишній президент України Віктор Янукович утік зі своєї резиденції в Конча-Заспі, цей комплекс погрожували віддати під реабілітаційний центр для потерпілих під час протестних акцій на Майдані, а потім туди збиралися заселити біженців із Криму та Донбасу. Чим усе закінчилося — ви знаєте.

Тепер, що стосується УПЦ. Візьмемо, наприклад, Києво-Печерську Лавру. У перші дні після того, як із Лаври виселили Київську митрополію і Духовну семінарію, «заповідник» погрожував передати приміщення обителі під реабілітацію для військовослужбовців, а Авраамій Лотиш збирався відкрити в митрополичому корпусі дитячий будинок. У підсумку військових до Лаври привели двічі-тричі, і то, найімовірніше, з-під палиці, в рамках якоїсь культурної програми. З дитячим будинком усе вийшло ще смішніше. Через рік після заяв Лотиша, у Митрополичому корпусі відзняли фоторепортаж про «грандіозну» недільну школу при обителі, на тому все й заглохло.

Йдемо далі. Корпус Ново-Афонського чоловічого монастиря УПЦ у Львові. Одразу обмовимося, що цей комплекс приміщень по вулиці Пекарській не використовувався за призначенням з низки причин. По-перше, у зв’язку з невдалою кадровою політикою самої єпархії, адже на посаду намісника монастиря було обрано людину, яка пізніше перейшла до ПЦУ. По-друге, ці приміщення — не новобуд, а якісь занедбані будівлі, які ще потрібно було довести до ладу. Як би там не було, ці приміщення в УПЦ відібрали відразу після погрому УПЦ у Львові. При цьому, міська рада пафосно анонсувала в ньому відкриття реабілітаційного центру для військовослужбовців. Минув рік. Міська влада Львова заявила, що в бюджеті немає коштів для реставрації цих приміщень. У підсумку — будівля занедбана і ніким не використовується.

Третій приклад. Комплекс споруд Свято-Миколаївського кафедрального собору в місті Кременець Тернопільської області, в яких знаходилося Кременецьке регентське училище. На момент вигнання УПЦ з цього комплексу, в храмі щодня відбувалися Богослужіння, а в училищі навчалося понад 100 дітей з різних регіонів країни. На початку 2024 року, дітей вигнали з корпусів на лютневий мороз, храм опечатали. Голова Кременецько-Почаївського ДІАЗу розповідав про те, що у відібраних приміщеннях відкриють безкоштовну міську студію малювання для дітей. У підсумку, храм використовується представниками ПЦУ чи не двічі на тиждень, а корпуси училища стоять закритими. У них так і не відкрили студію малювання. Зате «заповідник» із радістю повідомив про те, що туди водитимуть екскурсії. Щоправда, кому ці екскурсії будуть потрібні, і які саме там є історико-архітектурні об’єкти, що могли б становити інтерес для обивателя — ніхто так і не сказав. І не скажуть.

І ось, останній приклад — Десятинний храм УПЦ в Києві. Вони ще не встигли здійснити роботи з демонтажу, а вже розповідають про те, що водитимуть туди екскурсії та проводитимуть якісь заходи для дітей. Природно, що все це — банальна балаканина. Водити екскурсії куди? На пустир? На яму, яку ви там викопаєте (якщо взагалі викопаєте) в рамках розкопок і, найімовірніше, законсервуєте, як це відбувається в більшості таких випадків? Що там будуть робити діти? Збирати камінчики? На кого, скажіть, будь ласка, розрахована ця нісенітниця?

Навпаки, дивлячись на наведені приклади в сукупності, картина виходить така. Влада планомірно знищує місця, в яких відбувалася православна молитва. Їм не потрібні ці приміщення і землі. Вони не знають, що там робити. Воно їм і не треба. Їхня мета — обмежити і повністю зупинити релігійну діяльність УПЦ на території України, і особливо — у стародавніх намолених місцях. Характерно, що зараз взялися за найдавніше — спадщину святого князя Володимира. Ось, знесли Десятинний. Найближчим часом УПЦ виженуть з Успенського собору у Володимирі-Волинському, який так само будувався князем. Цікаво, хто найбільше хотів би помститися князю Володимиру за хрещення Русі? Чи не язичники, які, згідно з апостолом Павлом, в ідолах, насправді, поклонялися демонам?

До речі, виявляється, що на місці, де стояв Десятинний храм, у давнину було язичницьке капище. Не здивуємося, якщо, «в рамках відновлення історичної справедливості» та «для повернення автентичності ландшафту», там таки встановлять статую Перуна.