Еф 5:27

Поки вирують пристрасті навколо ухваленого закону про заборону УПЦ, делегація Фанару, яка прибула в Україну, розгортає новий «духовний фронт». Учора емісари Варфоломія окреслили свій візит, який, на думку ПЦУ та їхніх друзів із «Європейської солідарності», не мав відбутися. А вже вчора Зоря сором’язливо опублікував у своєму Телеграм-каналі прес-реліз за результатами зустрічі делегації з Думенком. У тексті немає нічого сенсаційного: Епіфаній наполягає на «діалозі без умов», а яничари Фанару «посміхаються і махають».

За наявною в нас інформацією, аналогічна зустріч сьогодні відбулася з Предстоятелем УПЦ. Одразу хочемо заспокоїти, — Блаженніший не збирається бігти в обійми Варфоломія, і вже тим паче — вибудовувати відносини з ПЦУ. Озвучені на Феофанії умови для початку діалогу зі схизмою залишаються для Предстоятеля актуальними, і, поки що, ніхто не зміг його переконати з цього приводу.

Емоції проявляє, здебільшого, «молодь» у єпископаті. Вони вимагають термінового Синоду, відновлення спілкування з Фанаром і навіть поїздки до Москви з проханням про дарування автокефалії. Однак у Предстоятеля стоїчний погляд на ситуацію і він, судячи з усього, схильний скоріше йти в підпілля або куди завгодно ще, але аж ніяк не на ті умови, які перед ним ставлять представники ОП, Фанару або ПЦУ. Благо, що в цьому питанні він орієнтований на настрої «глибинної» Церкви, яку складають прості миряни і рядове духовенство.

Як і раніше, ми не виключаємо можливості, що хтось піддасться спокусі залишитися «при своїх інтересах» і все ж таки піде на умови Фанару — в якийсь екзархат. Але їх аж ніяк не більшість і навіть не третя частина. Така ситуація змушує думати, що Фанар зрештою взагалі відмовиться від будь-яких ініціатив у цьому напрямку, адже який їм сенс створювати ще одну структуру, яка не вирішить поставлених завдань, а створить лише додаткові проблеми?

Таким чином, найімовірніше, ситуація розвиватиметься в такому ключі. Фанар залишається «з носом», ПЦУ — трохи на коні, але потім — під конем. УПЦ — розгромлена, в підпіллі, але не зломлена. Чому Фанар із носом? Тому, що Варфоломій, замість того, щоб увійти в історію, в неї просто вляпається. Православ’я запам’ятає його, як співучасника наймасштабніших гонінь на християн у 21-му столітті. На щастя, більшість Помісних Церков стійко чинять опір вимогам Фанару, і навряд чи хтось ще визнає ПЦУ.

Що стосується ПЦУ, то, природно, зараз їм нададуть найбільший у їхньому житті «пиріг», яким вони, судячи з усього, подавляться. Уже зараз вони скаржаться на кадровий голод, а відібрані в УПЦ храми стоять порожні або взагалі закриті. Ця тенденція буде посилюватися і це незаперечний факт, який поки що в цій організації не хочуть визнавати. Крім того, після всіх цих розборок і відходу делегації Фанару геть, розростеться внутрішня боротьба корпоративних інтересів, яку зараз стримує лише політична ситуація. Коли церковне питання перестане бути цікавим, — адже ПЦУ «переможе», — ніхто вже не зможе впливати на амбіції окремих функціонерів організації, що призведе до краху всієї структури. ПЦУ крок за кроком повторює помилки обновленського розколу, тому її представникам уже зараз можна починати прощатися з мріями про те, щоб стати справжньою Церквою.

УПЦ, незважаючи на очевидний програш, насправді, переможе. Як би не парадоксально це звучало, але ситуація, що склалася, піде Церкві на користь. Один із найважливіших аспектів такого твердження полягає в тому, що УПЦ реально очиститься від усіх непотрібних елементів, як у кадровому, так і в ідеологічному сенсі. Крім того, у Церкви буде можливість перепрограмувати свою політичну орієнтацію і розвантажити структуру, позбавивши її непотрібних конструкцій. Усе це, без сумніву, відбувається з УПЦ з Божої Волі, оскільки Господь хоче «зробити її Собі славною, такою, що не має плями, чи вади, чи чого-небудь подібного, але щоб вона була святою і непорочною» (Еф 5:27). Тому, дайте Богові зробити Свою справу.