Тиха експансія УГКЦ

Греко-католики вміло використовують міжправославний конфлікт усередині України. Новина про те, що УГКЦ планує побудувати храм у Запоріжжі, не те, щоб стала несподіваною, проте сам факт просування греко-католицизму на східноукраїнському напрямі викликає певну занепокоєність. Відзначимо кілька важливих моментів з цього приводу.

Насамперед, звернемо увагу на те, що в регіонах, які є для УГКЦ «домашніми», Українську Православну Церкву загнано в підпілля. Робиться це «чужими руками» за допомогою ПЦУ, яку уніати поки що терплять. Проте існування ПЦУ на Галичині для греко-католиків також небажане, як і наявність там парафій УПЦ. У ПЦУ про це, в принципі, знають, але мовчать і нічого вдіяти з цим не можуть, адже греко-католики на Галичині домінують у всіх сферах життя, в тому числі в органах місцевого самоврядування, в правоохоронній системі та в інших соціальних сферах та інститутах.

Так. Ми переконані в тому, що УГКЦ створила цілий анклав із Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, звідки виганяють усе ненависне: російську мову (мовні патрулі) і «русскую вєру» (православ’я в будь-якій його інтерпретації, насамперед УПЦ, а потім і ПЦУ).

Друге. Що стосується ПЦУ, то між ними та УГКЦ уже практично немає відмінностей. Крім того, схизма настільки інтегрована в уніатську бутність, що вони дозволяють собі навіть спільні релігійні заходи, що, природно, неприпустимо з історичної та канонічної точки зору. Проте офіційно греко-католики вважають ПЦУ унтерменшами. Відомі випадки, коли в УГКЦ забороняли своїх кліриків за співслужіння з ПЦУ. Тобто в УГКЦ існує градація: у яких заходах із ПЦУ можна брати участь, а в яких — ні.

Крім цього, окремі елементи неприязні між УГКЦ і ПЦУ спостерігаються в спірних питаннях, наприклад, щодо поділу Почаївської Лаври. І одні й інші переслідують одну мету — вигнати з обителі УПЦ, але от якщо це станеться, тоді кожна структура переслідуватиме свої інтереси. Уже лунали обурення з обох таборів з приводу того, що саме вони найбільше претендують на Лавру. Однак це питання поки що не настільки актуальне.

Третє. Виходячи за межі свого анклаву, УГКЦ поводиться зовсім інакше. Що східніше вони перебувають від Галичини, то більш людяні риси проявляються в їхній поведінці. Тиха експансія уніатів відбувається за підтримки впливової місіонерської організації «Карітас», діяльність якої наразі актуальна в прифронтових регіонах. Крім того, в уніатів вельми непогано поставлена робота з молоддю, якій пропонують різні можливості в плані розвитку. Судячи з проекту храму УГКЦ, який планують побудувати в Запоріжжі, там буде не тільки культова споруда, а й просвітницький центр, де буде проводитися місіонерська діяльність.

Проблема в тому, що унія в східних регіонах країни цілком собі має шанси на успіх. У зв’язку з цим, єпархіям УПЦ варто було б звернути увагу на цей факт і розробити способи протидії такій проблемі. Таким чином, якщо в Запорізькій єпархії УПЦ працюють молодіжний і просвітницький відділи, то настав саме час поставити «на вуха».