Передчасна «трампоманія», або як УПЦ не обпектися ще раз

Дональд Трамп офіційно став президентом США. Разом із ним, першими особами США стали люди, які впродовж останніх кількох років методично декларували загальнохристиянські цінності, серед яких для духовенства і вірян УПЦ особливо важливу роль відіграє прихильність команди Трампа до ідеї захисту прав вірян по всьому світу. Як ми пам’ятаємо, новий американський істеблішмент не обходив стороною й Україну, нещадно критикуючи переслідування УПЦ Зеленським.
Хоча всі ці декларації команди Трампа і його подальше обрання на пост президента США вселяють обережний оптимізм, все ж нам, як членам Української Православної Церкви, не варто робити поспішних висновків. З гіркотою згадується сьогодні, які надії покладалися п’ять років тому на Володимира Зеленського і який, у результаті, колективний ляпас усі ми від нього отримали. Слова мають бути доведені справами – і це саме те кредо, якому ми зараз маємо бути віддані.
Тим більше в команді Трампа зможуть довести це дуже просто і швидко, адже сполучною ланкою з американськими елітами для УПЦ останній рік-півтора служить близький до республіканців адвокат Роберт Амстердам. З огляду на перемогу Трампа, здається, що вже нічого не заважає йому втілити в життя його попередні обіцянки в питанні захисту УПЦ. Приміром, досі не відома доля санкційного списку, до якого Амстердам зарахував українських чиновників і депутатів, які лобіювали скандальний закон про заборону УПЦ. У цьому списку, нагадаємо, такі особистості, як голова ГЕСС Віктор Єленський і голова Комітету Верховної Ради з гуманітарної політики Микита Потураєв, які доклали більше за інших зусиль до того, щоб закон було ухвалено. Давайте, почнемо хоча б із цього.
Якщо ці санкції насправді буде запроваджено, а не вони залишаться лише на словах, уже щонайменше цей факт стане підтвердженням того, що трампістам справді не байдуже, що переслідують по всьому світу, зокрема – в Україні, християн. Якщо ж з боку нового уряду США не буде жодної реакції на переслідування УПЦ, отже, Церква і Її люди, як і раніше, стали розмінною монетою в чиїйсь великій грі, а Трамп, у такому разі, не буде для нас ні чим кращим чи гіршим за того ж Байдена.







