У ПЦУ вшанували пам'ять одного із засновників українського церковного розколу

29 квітня 2025 року в селі Космач Івано-Франківської області представники ПЦУ вшанували пам’ять одного із засновників українського церковного розколу Володимира Романюка, який носив у схизмі титул «патріарха Київського і всієї Руси-України». Саме в місцевому храмі села Космач 35 років тому відбулася «архієрейська хіротонія». Про це повідомляє сайт ПЦУ.

«Урочистості розпочалися соборним служінням Божественної літургії, яке очолив Високопреосвященніший митрополит Галицький Андрій, керуючий Івано-Франківською єпархією Православної Церкви України. Його Високопреосвященству співслужили митрополит Даниїл, митрополит Вінницький і Брацлавський Роман, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, єпископ Коломийський Павло, єпископ Васильківський Єфрем і численне духовенство», – наголошується в повідомленні.

Зазначимо, що Володимир Романюк очолював УПЦ КП у 1993-1995 роках і був попередником нинішнього глави організації Філарета Денисенка. Смерть Романюка досі вважається загадкою української історії, оскільки перед цим у нього спостерігався тривалий майновий конфлікт із Денисенком.

Помер за загадкових обставин 14 липня 1995 року. Цього дня, близько дев’ятнадцятої години, після якогось телефонного дзвінка патріарх, перевдягнувшись у мирський одяг, попрямував зі своєї резиденції до Ботанічного саду Київського університету. Тут, у глибині саду, на одній із лавочок, йому було призначено зустріч. На лавці Романюка очікували дві жінки.

Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле, жінки, присутні при зустрічі, протягом двох годин намагалися його реанімувати, можливо, під час масажу серця зламали йому ребра, а також робили йому прямі уколи в серце (що відзначено в акті судмедексперта), однак, коли прибула швидка, «реаніматори» зникли. Це був уже четвертий інфаркт патріарха Володимира: з дев’ятнадцяти місяців свого патріаршества сім він провів у лікарні.

Романюка планували поховати на території Святої Софії, але це закінчилося масовими сутичками з міліцією та внутрішніми військами. Тіло не вдалося занести безпосередньо на територію Софійського собору, воно було поховано під дзвіницею. Події 18 липня 1995 року увійшли в історію як «чорний вівторок».