«У вас католики під рясою!»: Хто насправді стоїть за спробами злиття УПЦ з ПЦУ

Наш недавній текст про заочний «батл» Керуючого справами УПЦ і «Софійського братства» викликав резонанс у протилежному таборі. «Членкиня» експертного пулу ДЕСС і «посестра» «Софійського братства» Тетяна Деркач навіть присвятила піднятій нами темі окрему публікацію у Фейсбук. “У разі, якщо митрополит Антоній піддасться на провокацію і почне когось там забороняти, це потрапить до звіту німецького фонду. І справить на німців дуже велике враження. У той час, коли «Софійське братство» шукає точки дотику для діалогу церков, ієрархи цих церков чинять тиск і накладають канонічні санкції на братчиків. В Європі, де поки що УПЦ має симпатиків захисту прав віруючих, змушені будуть зробити певні висновки щодо щирості єпископату цієї церкви. Виявиться, що саме підтримка розбрату і конфронтації між православними юрисдикціями і є справжнім завданням керівництва УПЦ”, – написала “експертка”.

Перекладаючи на людську мову, Деркач погрожує, в разі справедливих і цілком заслужених санкцій проти представників УПЦ в «Софійському братстві», поскаржитися в якийсь «німецький фонд», який, судячи з усього, має вплив на те, що відбувається в релігійній сфері України, інтерпретуючи отриману звідси інформацію на міжнародному рівні. Саме цьому «німецькому фонду» ми і присвятимо наш матеріал.

Вовки в німечій шкурі

Свідомо чи ні, проте пані Деркач чомусь не вказала, про який саме «німецький фонд» йдеться. Проте, для тих, хто «в темі», ця інформація – секрет Полішинеля. Мова, звичайно ж, йде про фонд Renovabis, «плашками» якого обвішані всі проекти «Софійського братства». Сам фонд скрізь позиціонує себе як незалежна благодійна організація, яка спеціалізується на фінансовій підтримці релігійних і соціальних проектів у Східній Європі. Однак чи такий незалежний Renovabis?

Насправді, ні. Ця організація заснована в 1993 році Німецькою єпископською конференцією РКЦ. Спочатку його метою було «відновлення церковного життя і соціального розвитку» в країнах пострадянського табору. Тобто, організація, плоть від плоті, римо-католицька і, з огляду на структуру таких установ в РКЦ, контролюється саме Ватиканом, звідки, власне, і фінансується.

Чим займається Renovabis в Україні? Наприклад, активно фінансує УГКЦ. За гроші фонду в Україні будують і реставрують уніатські храми і монастирі, організовують дозвілля греко-католицької молоді та дітей, фінансують підтримку знаменитого Українського католицького університету.

Що ще? Ах так! Підтримують «Софійське братство»! Значна частина проектів організації, що складається з представників УПЦ, ПЦУ та державних установ (типу Держслужби України з етнополітики та свободи совісті, повністю ворожої до УПЦ) фінансується саме фондом Renovabis. У «Софійському братстві» цього навіть не соромляться. Скрізь так і вказують «за підтримки фонду Renovabis». Все це відбувається під благовидним приводом «сприяння співпраці між різними християнськими конфесіями та релігійними групами», що також є частиною програми фонду.

Хто платить – той замовляє музику

При всьому бажанні і повазі до фонду Renovabis, нам дуже складно повірити в те, що ця католицька організація щиро і безкорисливо переживає за долю українського Православ’я. Ось, наприклад, для УГКЦ фонд будує храми і монастирі, допомагає з розвитком освітніх програм і залученням молоді. А що з православними?

За більш ніж три роки війни, в результаті бойових дій, постраждало і було зруйновано близько 500 православних храмів по всій Україні. Більше півтори тисячі релігійних громад УПЦ залишилися без храмів і змушені молитися в пристосованих приміщеннях через рейдерські дії з боку адептів ПЦУ. І що? Renovabis відбудував хоч один православний храм? Допоміг хоч одній громаді впоратися з проблемами, що виникли в результаті міжконфесійного конфлікту? А може, хтось чув про те, що Renovabis допоміг організувати хоча б один православний дитячий табір? Здавалося б, адже саме це прописано в програмі організації. Але ні. Нічого подібного за три роки не сталося. Греко-католикам – так, православним – ні.

У такому випадку, з якою ж метою католицький фонд Renovabis взявся фінансувати проекти православного «Софійського братства»? Схема цієї затії до неподобства проста, хоча багатьом, навіть у самому «братстві», чомусь не очевидна. Католицький фонд фінансує православну громадську організацію, щоб впливати на процес і формувати необхідні смисли, які, як нам здається, в кінцевому підсумку мають одну мету – організувати злиття двох гілок українського Православ’я з, обласканою фондом Renovabis, УГКЦ, яка, в свою чергу, знаходиться в прямому підпорядкуванні Ватикану.

При цьому, вкрай смішно виглядають спроби окремих членів «Софійського братства», таких як, наприклад, Тетяна Деркач і Юрій Чорноморець, надуваючи щоки, доводити всім навколо, що “братство” бореться за те, щоб, як вони самі кажуть, «всі були єдині». Деркач і Чорноморець, які ще кілька років тому працювали під керівництвом того ж ненависного їм Керуючого справами УПЦ митрополита Антонія (Паканича), в даному випадку, не більше ніж звичайні грантоеди, які відпрацьовують замовлення «німецьких» господарів, особливо не вдивляючись в корінь того, що відбувається. Безумовно, кінцевою їхньою метою є «єдність»… православних з греко-католиками і Ватиканом.

«Благочестиві» хитрощі Ватикану

Звичайно, зараз це складно собі уявити, проте цей «соус» вариться дуже повільно і поступово. І з упевненістю можна сказати, що у фонду Renovabis, як і в інших структур Ватикану, є одна важлива якість – терпіння. Ніхто не скаже вам завтра-післязавтра про те, що УПЦ, ПЦУ і УГКЦ об’єднуються, оскільки це викличе відторгнення. Однак, намальовані Ватиканом межі простежуються все чіткіше. Вчора – це спільні заходи нерелігійного характеру. Сьогодні – окремі ієрархи ПЦУ здійснюють спільні молебні, а Єпіфаній Думенко «служить» панахиду за Папою Римським. Завтра – буде щось ще. Однак, повільна вода точить камінь і недооцінювати в цьому процесі роль «Софійського братства» не можна.

Хтось скаже, що в «братстві» немає жодного католика. Вірно! Навіщо ж їм відразу і відверто розкривати себе. Від «Софійського братства» вони хочуть одного – стерти межу між канонічним Православ’ям і розколом. Саме для цього їм так принципово потрібні в організації священики УПЦ. Там їм створюють умови, за яких вони відчувають свою значущість і важливість. Як вони самі часто про себе пишуть: «прості сільські священики».

І це правда! «Прості» сільські священики, користуючись підтримкою фонду Renovabis, ДЕСС та інших недружніх до УПЦ організацій, тепер мають можливість «затикати за комір» самих архієреїв і не кого-небудь, а цілого Керуючого справами, а при необхідності – і Предстоятеля.

«Софійське братство» вабить рядове духовенство УПЦ саме цими двома спокусами – почуттям власної значущості і безкарною вседозволеністю. І спробуй їх тепер зачепити! Відразу поскаржаться в «німецький фонд», звідки до Київської митрополії прийде лист з висловленням занепокоєння. А якщо не допоможе – перейдуть до ПЦУ «всім вітрам на зло». І начебто, наміри благі. Але як відомо, саме благими намірамистелана дорога до пекла.

Єдине, на що є надія, так це на те, що рано чи пізно «прості сільські священики» УПЦ з «Софійського братства» зрозуміють, що Ватикану і фонду Renovabis немає ніякого діла до єдності українського Православ’я, а саме «братство» вже давно перестало переслідувати такі цілі. Не може царство розділитися саме в собі! Не може лукавство привести до чогось світлого і доброго. Не обманюйтеся і відійдіть від цих ініціатив, поки не пізно. Бо коли цей Колос на глиняних ногах впаде, краще вам бути подалі, щоб не опинитися розчавленими під його руїнами.