"Як раніше вже не буде": Дещо з хронік експропріації майна УПЦ

Отже, головною новиною дня, що минає, яку незаслужено оминули увагою, стало повідомлення про те, що Фонд Держмайна почав розривати договори з Київською митрополією УПЦ в Житомирській і Рівненській областях. Характерно, що ця інформація, судячи з усього, пішла «з кабінетів» раніше, ніж планувалося. У зв’язку з цим установа навіть направила одного зі своїх співробітників виправдовуватися з цього приводу, мовляв, «ми ще про це нікому не розповідали». Про що ж ідеться і який черговий удар по УПЦ приготувала держава.

Схема, яку намагаються розіграти в уряді, до неподобства проста. Київська митрополія УПЦ є засновником більшості Єпархіальних управлінь, розосереджених по регіонах. Крім того, є також ставропігійні монастирі та парафії, які належать до КМ УПЦ відповідно. Говорячи вже звичною нам термінологією, всі вони, — у кількості 102 юридичних осіб, — визнані афілійованими з Київською митрополією УПЦ, яку, своєю чергою, визнали афілійованою з РПЦ. Як зазначав в одному з інтерв’ю голова ДЕСС Віктор Єленський, держава не чекатиме на рішення суду, а вже зараз розпорядиться вилучати майно у згаданих вище юридичних осіб.

У зв’язку з цим, термінова «перевірка» храмів УПЦ Київським ДІАЗом, про яку було заявлено нещодавно, і повідомлення Фонду Держмайна, якому присвячена ця публікація, — це ланки одного ланцюга, на кінці якого — тотальна експропріація майна: пам’яток архітектури, орендованих споруд і земельних ділянок. І якщо храми/монастирі-пам’ятки відбиратимуть ДІАЗи, то тим, що в оренді, займеться Фонд Держмайна. Хоча в самому повідомленні Фонду не вказано, які саме об’єкти культової нерухомості в Житомирській та Рівненській областях вони планують вилучати, ті, хто користується майном саме на правах договорів із цією держустановою, чудово знають, що йдеться саме про них.

Варто також зазначити, що в цих двох областях функціонують чотири єпархії УПЦ: Житомирська, Овруцька, Рівненська та Сарненська. У більшості з них є чим поживитися, адже це насичені з історичного погляду області, в яких кількість нових храмів і споруд становить близько третини від загального числа. Дещо із запланованого, до речі, вже почали втілювати в реальність в Овруцькій єпархії УПЦ. Там у судовому порядку скасували право власності на цілий монастир.

За нашими даними, ситуація не обмежиться згаданими регіонами. Уже зараз аналогічні заходи готуються вживати в Тернопільській області, де в полі зору місцевого ДІАЗу — Кременецький жіночий Богоявленський жіночий монастир і Почаївський Свято-Духівський чоловічий монастир. Обидва монастирі фактично програли всі судові інстанції в суперечках із державою. Черниці Богоявленського монастиря останні кілька тижнів збирають речі, а Свято-Духівський монастир у Почаєві взагалі «обезголовили», півроку тому піддавши примусовій мобілізації намісника обителі архімандрита Пафнутія.

Це саме та сувора реальність, до якої більшість монастирів і парафій УПЦ, на жаль, виявляються не готовими. І, за всієї поваги до юридичного корпусу УПЦ, їхня робота, безумовно важлива і необхідна, за фактом є «сізіфовою працею» і не приносить навіть мінімального результату. Юристи Церкви не винні. У ситуації, коли «Конституція на паузі», а законодавство працює тільки для «друзів» нинішньої влади, — у нашому випадку — ПЦУ та УГКЦ, — інакше бути не може.

Єдине, що дивує в цьому випадку, то це та безпечність, з якою підходили до цієї теми в єпархіях УПЦ. За нашими даними, тільки одиниці з «розстрільного списку» змогли передбачити те, що відбувається. Наприклад, в окремих регіонах, монастирі вже готові до розквартирування по домівках, заздалегідь підготовлених у глибинках. У всьому іншому нам слід змиритися з тим, що як раніше вже не буде. УПЦ зараз нагадує старообрядців на зорі свого існування, і одному Богу відомо — як розвиватимуться події надалі.