Ієрарх УПЦ закликав до нормалізації стосунків із державою та пошуку консенсусу

Ієрарх Української Православної Церкви, ректор Київської Духовної Семінарії та Академії архієпископ Сильвестр (Стойчев) розповів про значне ускладнення відносин УПЦ з українською державою. За його словами, помітне погіршення почалося восени 2022 року і досягло піку з ухваленням у серпні 2024 року закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який встановлює процедуру заборони для організацій, пов’язаних із Російською православною церквою. Архієпископ наголосив, що, незважаючи на конфліктні ситуації, включно із судовим позовом щодо ліквідації Київської митрополії та випадки тиску на місцях, ідеться радше про дискримінацію, аніж про гоніння, та закликав до пошуку порозуміння та консенсусу. Про це він розповів в інтерв’ю сербському виданню VREME.

Як повідомив архієпископ Сильвестр, у воєнні роки відносини УПЦ з державою справді значно ускладнилися. «Помітне погіршення цих стосунків почалося восени 2022 року і досягло піку з ухваленням закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» у серпні 2024 року»,— зазначив він. Ієрарх пояснив, що цей закон часто неправильно трактується журналістами як «закон про заборону УПЦ». Насправді він забороняє діяльність Російської Православної Церкви в Україні, але водночас встановлює процедуру заборони для тих релігійних організацій, які пов’язані з РПЦ, підпорядковуються їй або є її складовою частиною. Саме в цьому питанні, за словами архієпископа, позиції державних органів і УПЦ принципово розходяться, оскільки Державна служба з етнополітики та свободи совісті наполягає на зв’язку УПЦ з РПЦ, з чим сама УПЦ не згодна.

Ієрарх також розповів, що Державна служба з етнополітики та свободи совісті вже подала до суду позов про ліквідацію Київської митрополії УПЦ. Архієпископ Сильвестр пояснив, що Київська митрополія є правово-адміністративним органом, якому підпорядковані всі єпархії УПЦ, і її ліквідація суттєво ускладнила б діяльність усіх єпархій, монастирів і духовних навчальних закладів, хоча не означала б автоматичної ліквідації всіх парафій.

Незважаючи на існування конфлікту, архієпископ Сильвестр особисто не вважає за можливе говорити про гоніння на УПЦ з боку держави, відрізняючи поточну ситуацію від радянського періоду, коли держава відкрито декларувала атеїстичний характер і ставила за мету знищення Церкви. Сучасна українська держава, за його словами, не веде атеїстичної пропаганди і не забороняє сповідування віри. Однак він наголосив, що в нинішній ситуації напружених відносин і формування негативного образу УПЦ в суспільній свідомості, чому сприяють окремі політичні сили, цілком доречно говорити про дискримінацію УПЦ.

Архієпископ знову підтвердив своє переконання, що подальше підпорядкування УПЦ Московському патріархату «просто неможливе», і що Церква повинна шукати консенсус із державою. Крім проблем, пов’язаних із новим законом, існують і численні приклади, коли місцева влада в різних регіонах України бере участь в організації насильницьких захоплень храмів УПЦ та незаконних перереєстраціях парафій, що є правовим свавіллям. Також відзначено бездіяльність поліції під час актів насильства щодо громад УПЦ.

Особливо болючою проблемою є мобілізація священнослужителів УПЦ. Архієпископ нагадав, що священик, який склав канонічну присягу, не може брати до рук зброю і проливати кров, що підтверджується Апостольськими правилами 59 і 66, правилом 7 Четвертого Вселенського собору і правилом 83 Трулльського собору. При цьому, за його словами, сьогодні не існує правового механізму, який би захищав право священиків УПЦ не носити зброю, і це нерідко використовується як засіб тиску для примусу до переходу в ПЦУ, клірики якої не підлягають мобілізації.

На закінчення архієпископ Сильвестр наголосив, що, незважаючи на безліч відкритих і важких питань у відносинах між Церквою і державою, необхідно шукати не конфронтацію, а шляхи до взаєморозуміння, навіть якщо спілкування з державними чиновниками часто буває вкрай важким і напруженим.

Нагадаємо, раніше Служба безпеки України (СБУ) офіційно підтвердила, що деякі представники Української Православної Церкви використовуються як «обмінний фонд» для повернення українських громадян із російського полону. Від початку повномасштабного вторгнення СБУ сприяла поверненню 6266 осіб, причому частина з них була звільнена саме завдяки обміну на «одіозних церковників».