Олександрійський Патріарх пробачив "тих, хто прагнув підірвати Патріархат"

Напередодні Великого посту, 22 лютого 2026 року, Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II очолив службу Вечірні Прощення у Священному Патріаршому монастирі Святого Сави Освяченого в Олександрії. Під час свого звернення Його Блаженство, слідуючи стародавній традиції взаємного прощення, особливо наголосив на тому, що прощає “тих, хто прагнув підірвати місіонерську роботу, поранити Патріархат і посіяти сумніви в серцях наших африканських братів і сестер”.

Як повідомляє Orthodox Times, на Вечірні Прощення Патріархові Феодору II співслужили митрополит Таміатуський Герман, ігумен монастиря, і єпископ Мареотидський Дамаскін, Патріарший вікарій Олександрії. У своїй проповіді Патріарх прочитав Молитву Прощення перед початком Великого посту і звернувся до вірян, розповівши про значення цього священного періоду. Він наголосив, що ця священна традиція взаємного прощення бере своє коріння в Єгипті, на батьківщині чернецтва, де батьки-пустельники обмінювалися прощенням цього дня, а потім ішли в пустелю, починаючи духовну боротьбу Великого посту з чистим серцем.

Продовжуючи свою промову, Патріарх Феодор сказав: “Сьогодні я прощаю тих, хто прагнув підірвати місіонерську роботу; я прощаю тих, хто намагався поранити Патріархат; я прощаю тих, хто намагався посіяти сумніви в серцях наших африканських братів і сестер”.

Патріарх запевнив, що Церква Апостола і Євангеліста Марка, з її двотисячолітнім шляхом, позначеним Хрестом і Воскресінням, продовжить своє служіння непохитно. Вона продовжуватиме “прощати, підтримувати, любити, творити і приносити дари”.

Нагадаємо, раніше секретар Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату з міжхристиянських відносин ієромонах Стефан (Ігумнов) розповів про те, чому було ухвалено рішення про розірвання стосунків з Олександрійським патріархатом і про створення Африканського екзархату РПЦ. За словами священика, ситуація склалася таким чином через неканонічні дії Олександрійського Патріарха Феодора, який визнав ПЦУ і співслужив із главою цієї організації.