Парафія УПЦ в Німеччині перейшла під юрисдикцію Константинопольського патріархату

Парафія на честь Різдва Христового, що раніше належала до Західноєвропейського вікаріатства Української Православної Церкви в Німеччині, офіційно перейшла до складу Константинопольського патріархату. Хоча справжні причини такого кроку не вказуються, проте формально його було зроблено «у зв’язку з тривалим конфліктом в Україні та необхідністю канонічного оформлення церковного служіння для українських вірян, які тривалий час проживають за кордоном».

Повідомляється, що настоятель парафії священик Сергій Тимощук, у неділю, 22 лютого, вже співслужив із кліриками Західноєвропейської єпархії Константинопольського патріархату, яку очолює архієпископ Даниїл (Зелінський). Того ж дня, 22 лютого, на офіційній Facebook-сторінці парафії було опубліковано відповідне повідомлення.

У заяві наголошується, що їхнє перебування в Німеччині для багатьох стало постійним, а церковне служіння, яке спочатку планувалося як тимчасове відрядження від Української Православної Церкви, набуло тривалого характеру «на канонічній території» Західноєвропейської єпархії Константинопольського патріархату.

Згідно з повідомленням, «у зв’язку з тим, що війна на нашій Батьківщині, на превеликий жаль, затягнулася — вже триває п’ятий рік, — а наше перебування в Німеччині для багатьох стало постійним…», парафія ухвалила рішення про перехід. Зазначено, що згідно з 28-м правилом IV Вселенського Собору, православні парафії на території Європи належать до юрисдикції Константинопольського патріархату, оскільки ця територія входить до його канонічної відповідальності. «Відповідно до цих канонів, нашу парафію Різдва Христового, на наше прохання, було прийнято до складу Західноєвропейської єпархії Константинопольського Патріархату».

Нагадаємо, раніше Західноєвропейське вікаріатство Української Православної Церкви опублікувало документ, ухвалений духовенством 6 лютого 2026 року в м. Барі (Італія), який докладно роз’яснює особливості та цілі його пастирського служіння за кордоном. Цей документ підкреслює незалежність УПЦ від будь-яких інших релігійних осередків, спростовуючи звинувачення у зв’язках з РПЦ, та акцентує увагу на наданні духовної опіки українським громадянам, які вимушено залишили батьківщину.