ПЦУ та УГКЦ підбираються до Великодня

Великодні урочистості, що відзначаються цього тижня, очікувано спровокували дискусію про правильність обчислення дати святкування Світлого Христового Воскресіння. Після успішної календарної реформи, внаслідок якої більшість церковних свят в Україні було фактично переведено на католицький «новий стиль», Великдень залишився єдиною ланкою, що зв’язує українське суспільство зі Східним Православ’ям. Проте зусилля представників ПЦУ та УГКЦ, які обслуговують нинішні українські еліти, потихеньку формують громадську думку нерозбірливих обивателів, суть якої зводиться до того, що «Великдень треба святкувати з усім світом», тобто за латинським числом.

В даному випадку, флагманом дискусії в зазначеному питанні є УГКЦ. Глава українських уніатів, який ще недавно марив про якесь «об’єднання українських церков навколо Київського престолу», перестав ховати своє нутро і відкрито заявив, що альтернатив єдності з престолом Римським у питанні пасхалії (як, зрештою, і в усіх інших) бути не може. У зв’язку з цим, за кожної зручної нагоди, Святослав Шевчук вкидає в маси меседж про те, що святкувати Великдень із католиками — це єдине правильне рішення, яке повинні прийняти в ПЦУ і УГКЦ.

Здавалося б, що заважає уніатам перейти на латинську пасхалію ВЖЕ? Однак, як і в питанні з переходом на григоріанський календар, в УГКЦ хочуть домогтися, щоб цю тему підняли першими саме в ПЦУ. Чисельний потенціал греко-католиків в українському суспільстві вкрай незначний, незважаючи на активність керівного центру. Простий український обиватель, який часто не розрізняє ПЦУ і УПЦ, абсолютно напевно не буде асоціювати себе з унією, тому якщо ініціатива буде виходити від УГКЦ, то вона ризикує перетворитися на регіональне явище, обмежившись при цьому трьома західно-українськими областями. Саме тому, головним тараном у цьому питанні має стати ПЦУ, в той час, як УГКЦ та супутні їй ЛОМи, мають провести інформаційну підготовку.

У самій ПЦУ, хоча вже й дозріли до переходу на латинську пасхалію ментально та ідеологічно, однак зберігають із цього приводу мовчання, спостерігаючи за настроями в суспільстві й чекаючи якихось публічних кроків або неофіційної згоди на такий крок від Константинопольського патріархату. На Фанарі, тим часом, уже давно обговорюють таку можливість, яка, до речі, може випасти на долю до 2028 року, коли православний і католицький календарі збігатимуться. Не виключено, що саме Україна може стати випробувальним майданчиком для того, щоб провести загальний аналіз сприйняття такого кроку в православних спільнотах.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що ближче до 2027-2028 років Україна офіційно перейде на григоріанське числення також і в питанні пасхалії. Цей крок стане остаточним ударом по слов’янській ментальності українців, після чого залишиться, хіба що, перейти з кирилиці на латиницю.

Завдяки ПЦУ та УГКЦ, українці, — у більшості випадків — неусвідомлено, — відмовляються від своєї історії, а, як відомо, хто не береже свого минулого, той не має й майбутнього. Хай там як, цей і, можливо, наступний роки стануть часом активного обговорення такої можливості та розширення «Вікна Овертона» в тематиці ще темнішого зрощення православного населення України з католицьким і протестантським заходом.