Новий Патріарх зі старими порядками

Поспішна інтронізація нового Грузинського Патріарха Шио очікувано привернула увагу церковних оглядачів. Особливо наголошують не тільки на поспіху, — інтронізація відбулася наступного дня після виборів, що не характерно для таких подій, — а й на тому факті, що захід було організовано, так би мовити, в тісному колі. У день святкової Літургії в стародавньому храмі Светіцховелі на урочистостях були відсутні представники інших Помісних Церков.

Зрозуміти грузинську сторону, в цілому, можна. Причиною такого рішення є тривалий конфлікт між Російською Православною Церквою і Константинопольським патріархатом через втручання глави Фанару в церковні справи в Україні. Говорячи простіше, якщо робити інтронізацію «як годиться», тоді довелося б запрошувати на захід і одних, і інших. При цьому, як ми можемо бачити з останніх інтронізацій у Болгарії та Албанії, патріарх Варфоломій полюбляє відвідувати й очолювати такі урочистості персонально. Російська сторона, своєю чергою, намагається уникати будь-яких контактів і спільних заходів, на яких присутні представники Фанару.

Крім того, судячи з тієї інформації, яка вже наявна в ЗМІ, новий Грузинський Патріарх Шіо не є прихильником визнання ПЦУ, а якби Варфоломій відвідав Грузію та очолив би Богослужіння, він неминуче згадав би Епіфанія Думенка під час служби. Відповідно, участь Патріарха Варфоломія в Богослужінні та інтронізації, — навіть якби на ньому не було нікого від РПЦ, — однаково є для Католикоса, свого роду, табу. Мовляв, «ми з вами стосунків не рвали, але поки ви поминаєте Думенка, співслужити ми не станемо».

Водночас Тбілісі не поспішає звеличувати РПЦ над Фанаром. Хоча Патріарх Шіо дуже добре знайомий із церковним життям у РПЦ, бував у Росії та навіть свого часу відучився в Московській Духовній Академії та Православному Свято-Тихонівському гуманітарному університеті, жодних реверансів на адресу Московського патріархату з боку нового глави ГПЦ ми не спостерігаємо. Це й не дивно, адже у Грузинської Православної Церкви свій шлях і своя історія, відповідно, — дипломатичні відносини нового Патріарха Грузинського будуть вибудувані в парадигмі власних інтересів та з урахуванням церковно-політичної ситуації.

Оскільки Грузинська Церква так і не визначилася з тим — кого підтримати в українському церковному питанні, стає очевидним, що Тбілісі планує і далі залишатися «над сутичкою». Інакше кажучи, ПЦУ, звісно, ніхто визнавати в Грузії не буде, однак виносити будь-які судження з цього питання, наприклад, на Синодальному рівні, в Тбілісі також не збираються. Таким чином, хоча Патріарх у Грузинській Церкві тепер буде новий, однак порядки залишаться старими. Що, власне, і показала інтронізація Предстоятеля ГПЦ.