Києво-Печерська лавра нагадала про руйнування 1918 року на тлі нових пошкоджень Успенського собору

Києво-Печерська лавра опублікувала історичний матеріал про колишні руйнування Успенського собору та інших святинь обителі, порівнявши нинішні пошкодження з трагічними подіями січня 1918 року. У публікації наголошується, що Лавра неодноразово переживала обстріли, руйнування та періоди запустіння, проте щоразу відроджувалася завдяки молитовному життю та праці братії.

Як повідомляє офіційний сайт Києво-Печерської лаври, кадри палаючого Успенського собору болісно відгукнулися в серцях мільйонів людей. У матеріалі зазначається, що нинішні пошкодження стародавньої святині стали не першою подібною трагедією в її історії: понад сто років тому, у січні 1918 року, під час боїв за Київ між українськими військами та більшовиками Лавра вже зазнавала артилерійського обстрілу.

Особливо важким для монастиря, згідно з наведеними архівними записами, став 23 січня 1918 року. У монастирському щоденнику зафіксовано, що канонада була спрямована головним чином на Лавру, а вогонь вівся з боку Дарниці та Нікольських Слободок. Під удар тоді потрапили Успенський собор, Велика лаврська дзвіниця, друкарня, іконописна майстерня, лікарня, а також Ближні та Дальні печери.

У публікації наводиться пояснення причин обстрілу, зафіксоване в щоденникових свідченнях: приводом могли стати повідомлення про нібито спостереження та кулеметний вогонь, що велися з Лаври. При цьому автор запису підкреслював, що подібних дій з боку монастиря не було, а стрілянину міг спровокувати невідомий чоловік, який перебував на схилах біля лаврської огорожі.

Наслідки обстрілів для Успенського собору виявилися значними. Один із снарядів влучив у верхній карниз головного вівтаря, утворивши пролом і зірвавши частину даху. Інший влучив через вікно в вівтарну частину, пошкодив меблі та пробив цегляну кладку арки. Також було пробито Андріївський приділ, пошкоджено західний купол і зірвано частину покрівлі між куполами. За кілька днів до цього, 20 січня, снаряд влучив у купол Всехсвятської церкви над Економічними воротами, а потім влучив у стіну Успенського собору.

Окремо в матеріалі Лаври йдеться про те, що навіть в умовах безперервної небезпеки богослужбове життя монастиря не припинялося. У щоденникових записах згадуються літургії, акафісти та служби, що відбувалися під звуки обстрілів. Зокрема, 17 січня, коли, як зазначав літописець, «кулі та снаряди свистіли в усіх напрямках», в Успенському соборі відбувався традиційний соборний акафіст.

Архівний відділ Лаври підкреслює, що здатність зберігати молитовне життя в умовах війни стала однією з характерних рис історії обителі. За майже тисячолітню історію монастир неодноразово стикався з облогами, руйнуваннями та трагедіями, проте продовжував жити, служити й відновлюватися.

У публікації також зазначається, що пошкодження Успенського собору та інших лаврських святинь сьогодні сприймаються не лише як втрата для архітектурної спадщини. Для багатьох віруючих вони стали символом страждань України та важких втрат, яких країна зазнає через війну. У Лаврі наголошують, що йдеться не просто про історичну споруду, а про місце молитви та духовний центр, який створювали й зберігали багато поколінь ченців.

Матеріал приурочений також до 38-ї річниці відновлення чернечого життя в Києво-Печерській лаврі після десятиліть радянського запустіння. У публікації йдеться про те, що саме братія взяла на себе працю з повернення святині до життя, відновлення храмів і корпусів, відродження традицій та безперервної молитви.

Автори матеріалу роблять висновок, що історія Лаври свідчить: її відродження завжди починалося не зі стін, а з молитви. Тому, як зазначається у публікації, є підстави сподіватися, що нинішні пошкодження не стануть останньою сторінкою історії стародавньої святині, а обитель, як це вже бувало раніше, буде відновлена.