Дволикий Ватикан
Ватикан щодо «ПЦУ» і взагалі «українського питання» поводиться в улюбленій єзуїтській манері.
З одного боку він сковує РПЦ питанням свого нібито «невизнання» Думенко і ко. Однак де-факто дане визнання вже відбулося. Скажімо так, «на місцевому рівні». Зокрема, представники РКЦ були присутні на «інтронізації» глави «ПЦУ», посилюється фактор спільних молитов і молебнів католицьких священиків і «духовенства» «ПЦУ», і т.д.
Більш того, сам по собі факт визнання або невизнання організації Думенко для Ватикану не грає серйозної ролі. Адже, якщо відбудеться зближення Папського престолу і Фанару, то «ПЦУ» з часом і так стане частиною католицького світу. Нагадаємо, що той же Думенко публічно говорив — ключі від об’єднання «ПЦУ» і УГКЦ лежать в Римі і Константинополі.
До цього варто додати те, що під прикриттям «домовленостей» з РПЦ Ватикан системно просуває католицькі і уніатські структури на південь і схід України. Канонічні території Православної Церкви. Чого вартий тільки вояж кардинала Сандрі влітку 2017 року за східним регіонам України! В рамках якого він, до речі, передав особисті пожертвування Папы Франциска на будівництво собору УГКЦ в Харкові.
З огляду на ці та інші факти, можна з упевненістю сказати — спроби РПЦ вибудувати якісь взаємовигідні відносини з Ватиканом приречені на провал. Останній просто використовує Московський патріархат у своїй власній грі.
В цілому, ситуацію можна уподібнити грі у шахи. Ватикан шляхом загрози взяття «українського» коня сковує дії «ферзя» РПЦ, поступово захоплюючи все більше простору і спямовує свої «пішки» вперед — до можливості стати більш вагомими постатями. І проблема для нас полягає в тому, що коли наш «ферзь» зрозуміє справжню загрозу і спробує діяти, буде вже пізно. Оскільки він виявиться в ситуації цугцванга.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».