Ніякої автокефалії не буде

Окремі тематичні телеграм-канали вчора цілий день присвятили темі про те, що руйнування Спасо-Преображенського собору в Одесі та події, які відбулися після цього, мають призвести до скликання Собору УПЦ, на якому, врозріз із канонами Церкви, ієрархи самочинно проголосять автокефалію. Приводом для таких суджень послужило кілька чинників.

По-перше, це низка звернень і заяв з боку «одеських» єпископів (йдеться про архієпископа Арцизького Віктора (Бикова) і митрополита Сумського Євлогія (Гутченка). По-друге, звернення до Блаженнішого «від імені всіх» і збір підписів на каналі скандального протоієрея Андрія Пінчука, який, до речі, перед цим написав своєму правлячому архієрею «покаянного листа», де просив поновити його в сані.

В окремих випадках дійшло навіть до того, що вчорашні урочистості на честь прп. Антонія Печерського, які традиційно супроводжувалися масовим з’їздом архієреїв УПЦ, назвали ледь не підготовкою до скликання анонсованого собору. Мовляв, зібралися, щоб «звірити годинники» та обговорити деталі.

Об’єктивно, окрім вище перелічених відомостей, жодних вагомих аргументів на користь цієї здогадки надано не було. Звісно, в хід пішли різноманітні конспірологічні теорії, неперевірені чутки та навіть власні гіпотези. Однак реально вагомих підстав для скликання такого собору ніхто так і не надав. Давайте пройдемося аргументами прихильників цієї ідеї.

Насамперед зупинимося на позиції двох архієреїв, які мають безпосередній стосунок до Одеси. Лист архієпископа Віктора (Бикова), адресований Патріарху Кирилу, звісно, можна вважати резонансним. Але лише з тієї точки зору, хто ця людина і які посади вона обіймає. Як повідомляється, владика, будучи уродженцем Росії, проживає на території України, як громадянин РФ. Тобто, його позиція (якщо вона взагалі його, а не чиясь ще) цілком може бути пов’язана з цією непростою для сучасної України особливістю. Хоча, звичайно ж, не можна виключати, що звернення архієпископа було написане «на емоціях». Можливо, саме тому йому не надали особливого значення на єпархіальних інформаційних ресурсах.

Що ж стосується репліки вихідця з Одеської єпархії, а нині — митрополита Сумського Євлогія, яку він опублікував у себе на сторінці у Фейсбуці, то, дивлячись правді у вічі, треба визнати, що аргументація викладених ним тез відверто слабка і не дотягує до рівня богословської дискусії. Владика, нагадаємо, написав, що новий Статут УПЦ, ухвалений на Соборі у Феофанії, є підтвердженням автокефального статусу УПЦ.

Безумовно, митрополит Євлогій і сам прекрасно розуміє, що документ юридичного характеру, ухвалений в односторонньому порядку і без урахування загальноцерковної практики, ніяк не може бути аналогом Томосу про автокефалію. Тим більше, що з цим Статутом досі багато що залишається незрозумілим. Наприклад, чому, якщо цей документ є таким представницьким, його не публікують офіційні ЗМІ УПЦ? Таким чином, владика, найімовірніше, намагається видати бажане за дійсне, а відбувається це вже не вперше, адже з огляду на його чітку політичну позицію, на яку він, безумовно, має право, митрополит уже неодноразово робив подібні заяви в себе на сторінці в Фейсбук.

Залишається ще один, нібито аргумент на користь теорії про майбутній Собор, на якому, на думку окремих аналітиків, УПЦ проголосить самочинну автокефалію. Як не дивно, ним є одіозний клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Андрій Пінчук. Чесно кажучи, після невдалих спроб скликати пентархію і влаштувати суд над Патріархом, і багатьох інших подібних ініціатив Пінчука, думалося, що його вже мало хто сприймає всерйоз. Тим більше, сам протоієрей перебуває зараз не в найкращій духовній формі, — намагаючись побороти своїх «демонів», він навіть написав покаянного листа митрополиту Іринею з проханням про поновлення його в праві служіння.

Навіть якщо уявити, що Пінчук справді співпрацює зі спецслужбами і що його останнє звернення до Блаженнішого з проханням про скликання Собору та одностороннім проголошенням автокефалії — ініціатива з «кабінетів», то з упевненістю можна сказати, що її спіткає та сама доля, що й усі його попередні ініціативи. Нагадаємо, лист про суд пентархії ледве зібрав близько тисячі голосів, а сама ідея канула в небуття.

Тим більше не може вважатися аргументом виступ колишнього митрополита УПЦ Олександра Драбинка, який дав інтерв’ю зі схожими тезами. Просувати подібні наративи через таких, як Драбинко, настільки безперспективно, що навіть у ПЦУ до його заяв навряд чи поставляться серйозно. По суті, можна сказати, що якщо Драбинко виступає з якимись тезами та ідеями, значить потрібно робити все навпаки.

Тим часом, проти теорії про майбутній Собор із самопроголошенням автокефалії свідчить та сама незворушність більшості ієрархів, духовенства і вірян УПЦ в цьому питанні. Нас зараз, звісно ж, можуть звинуватити в просуванні «культу особи», однак ми впевнені в тому, що у Предстоятеля УПЦ навіть думок таких у голові немає. Але це наше, людське. А є суто практичний бік, про який ми вже неодноразово писали раніше. УПЦ не може самостійно проголосити автокефалію тому, що:

1) РПЦ розцінить такий крок як розкольницький, що неминуче призведе до низки важких наслідків, як усередині УПЦ, так і «в зовнішньому світі»;
2) Таку автокефалію не визнає Константинопольський патріархат, який вже створив в Україні «автокефальну церкву», а будь-яка подібна ініціатива з боку УПЦ буде зустрінута пропозицією Фанару — злитися з ПЦУ;
3) Зважаючи на невизнання такої автокефалії ні з боку Константинопольського патріархату, ні з боку РПЦ, її не визнають і інші Помісні Церкви, адже ніхто не захоче сваритися зі своїми «старшими братами» заради УПЦ.

Крім того, такі радикальні методи однозначно не знайдуть масової підтримки серед єпископату УПЦ. Цього не сталося ні в 2018 році, коли Порошенко і Варфоломій створювали ПЦУ, ні в 2022-му, коли був проведений Собор у Феофанії, рішення якого, хоча і не були сприйняті всіма позитивно, однак, на даному етапі, не розцінюються Кіріархальною Церквою, як розкол, про що нещодавно заявив сам Патріарх.

Що дійсно звертає на себе увагу, так це майбутній собор ПЦУ і рішення, що готуються «під нього» на державному рівні. Дійсність така, що УПЦ просто можуть заборонити ближче до 28 липня, адже анонсовані нещодавно президентом України «кроки до духовної незалежності», поки так і залишилися анонсом. Але є відчуття, що закон про заборону УПЦ буде ухвалено з дня на день. А навіщо забороненій у своїй державі Церкві автокефалія? Незрозуміло.