Інструкція для перебіжчиків

Клірика Волинської єпархії УПЦ протоієрея Олександра Колба, який співслужив із представниками Фанару і ПЦУ минулої неділі минулої неділі, за кілька днів таки заборонили в служінні «до повного каяття». Заступитися за протоієрея поспішили найкращі з найгірших: «Духовний фронт», Олександр Драбинко, Андрій Пінчук та інші «експерти» канонічного права, які давно порушили будь-які канони. Основним аргументом «адвокатів» Колба, наче за попередньою змовою, звучить звинувачення в тому, що священика заборонили саме «за співслужіння з екзархом Константинопольського патріархату», а не за що-небудь інше. Захисники отця Олександра свідомо замовчують і навіть розмивають факт, що того дня він співслужив не тільки екзархові, а й представнику ПЦУ. Ба більше, співслужіння з представниками Фанару в УПЦ заборонено рішенням Собору. Але це й не дивно, адже брехати — їхня улюблена справа.

Однак, звертає на себе увагу контраргументація опонентів. Олександр Драбинко, критикуючи заборону Колба, пише таке: «З канонічної точки зору, після рішення … Синоду Константинопольського патріархату … від 10-11 жовтня 2018 року, … канонічно ніякого Московського патріархату або «УПЦ МП» … в державі Україна — не існує». Далі Драбинко наводить свої вигадки щодо статусу архієреїв УПЦ і самої Церкви загалом, підводячи читачів до думки про те, що будь-який православний священнослужитель на території України — апріорі член Константинопольського патріархату/ПЦУ. Тому священик, заборонений у служінні будь-яким архієреєм УПЦ, має повне право «не враховувати» такого рішення свого єпископа, якщо тільки він, — треба розуміти, — не представник вищого духовного керівництва ПЦУ. Ба більше, на думку Драбинка, таким священикам можна навіть не писати апеляцій до патріарха Варфоломія, мовляв, «не заморочуйтеся, а просто переходьте в ПЦУ».

Щось нам підказує, що протоієрей Олександр Колб все-таки напише листа патріарху Варфоломію. «Канонічний аналіз» ситуації від Драбинка — слабкий аргумент, яким скористається, хіба що, зовсім «відбитий» і безпринципний піп. На таке, треба зазначити, не пішов навіть Пінчук. З іншого боку, пропозиція Драбинка — це, нібито, інструкція до протилежних дій. Закликаючи «не писати» патріархові Варфоломію, він, насправді, нібито каже «пишіть патріархові Варфоломію! Пишіть, як можна більше».

Навіщо? Про причини сьогодні проговорився одіозний Андрій Пінчук. У своєму крайньому інтерв’ю він заявив, що створення екзархату для втікачів з УПЦ — справа часу. Природно, для розвитку і зміцнення такої думки, їм потрібно якомога більше ситуацій співслужіння з Аніщенком, подальших заборон і апеляцій. Чим більше, тим краще. Все, щоб на Фанарі прокинулися і почали діяти. Їм це необхідно для того, щоб остаточно не відігнати від себе людей і хоч чимось мотивувати свої вчинки, зміцнивши позиції, мовляв, «ми не в ПЦУ, в Константинопольському патріархаті».

Тим часом, вказуючи Драбинку на неспроможність його канонічного аналізу, йому навели як приклад ситуацію, коли в Тернопільській єпархії ПЦУ «заборонили в служінні» представника цієї конфесії за те, що він, — !!!УВАГА!!!, — «співслужив із невизнаним ПЦУ єпископом Одеським УПЦ КП«. Але це, треба розуміти, зовсім інше.