Крапля в морі колабораціонізму

Речник Служби безпеки України Артем Дехтяренко розповів про те, що СБУ відкрила 7400 проваджень за обвинуваченням громадян у колабораційній діяльності. З них 3800 – за статтею 111 про державну зраду. Загалом понад 1600 осіб уже отримали вироки. 200 із них передадуть до Росії, як військових злочинців. Для цього українські спецслужби навіть придумали спеціальну програму під назвою «Хочу до своїх».

Варто зазначити, що в це значне число проваджень, які відкрила СБУ, входять так само священнослужителі Української Православної Церкви. За останніми даними, які були надані особисто главою СБУ Василем Малюком, щодо духовенства УПЦ за три роки війни відкрито близько 80 кримінальних проваджень, а до вироку було доведено лише 23. Згідно з відкритими даними, під вартою перебувають близько 10 представників духовенства, а обміняли як військовополонених офіційно тільки трьох, включно з митрополитом Іонафаном.

Шляхом нехитрих математичних обчислень, отримуємо таку картину. Відсоток кримінальних проваджень, відкритих проти священиків УПЦ, становить 1,08%. Справи, які були доведені щодо духовенства – 1,4%. Відсоток переданих у Росію священиків щодо тих, кого, за даними СБУ, збираються відправити на обмін – 1,5% (це без урахування тих, кого вже передали).

Ви розумієте, що це? Це крапля в морі! А якщо врахувати якість заведених кримінальних проваджень, тоді це не те, що крапля, а так – порошинка в повітрі. Як же так виходить, що на основі цих 1,5% відсотка випадків намагаються заборонити Церкву, в якій, навіть за підрахунками експертів Держслужби у справах етнополітики та свободи совісті, від 6 до 8 мільйонів осіб? Як виходить, що нікчемні 1,5% відсотка можуть спровокувати «законотворців» на півторарічну боротьбу за заборону УПЦ?

Вдумайтеся! Півтора відсотка! Осмисліть це і розкажіть усім, хто вважає, що Церкву треба забороняти за колабораціонізм, якого, можливо, набагато більше в середовищі інших суспільних і політичних інституцій.