Кому не потрібен діалог

Український сайт «Діалог.тут», присвячений проблемі відсутності міжконфесійних взаємин, «добили» остаточно. Після того, як ресурс, — з подачі українських спецслужб, — разом із Raskolam.net і СПЖ, заблокували для перегляду на території України, виявилося, що цього недостатньо. Тому державний регулятор, який відповідає за Інтернет, судячи з усього, вийшов на провайдера, який надав ресурсу домен (адресу сайту в мережі), щоб заблокувати і його. Таким чином, майданчик цього інтернет-ЗМІ було повністю «знесено».

Скажемо відверто, ми ніколи не відчували особливого пієтету до сайту «Діалог.тут» і його редактора Юлії Коминко, оскільки вважали саму ідею завідомо провальною. Так, Коминко і люди, які стоять за нею, справді думали, що за допомогою згаданого ресурсу їм вдасться пробудити в представниках УПЦ і ПЦУ бажання до діалогу і взаєморозуміння. На сайті, який фактично перетворився на «дошку виправдань», регулярно публікувалися інтерв’ю та статті окремих представників УПЦ, які мали, — за задумом авторів, — пробудити в прихильників ПЦУ співчуття і розуміння. Мовляв, «дивіться, ми такі ж українці, як і ви». Однак, вийшло зовсім інакше. В УПЦ — не зрозуміли, а в ПЦУ — не оцінили. У підсумку, ресурс, який ретранслював відверто ліберальні наративи, опинився під тотальною забороною.

Такий поворот подій вказує на кілька важливих моментів. Перший, — який має бути принциповим для світової громадськості, — в Україні величезні проблеми зі свободою слова. «Діалог.тут» був абсолютно лояльним до державної політики ЗМІ, який, — безуспішно, але все ж таки, — намагався окреслити точки для порозуміння між УПЦ і ПЦУ. Абсолютно миролюбне, ліберальне і нейтральне ЗМІ заборонили, попередньо змусивши головного редактора покинути територію України.

Другий. Ми всі — дорослі люди і прекрасно розуміємо, що такого роду рішення не ухвалюються спецслужбами «по-щучому велінню». Іншими словами, хтось в Україні зацікавлений у тому, щоб у суспільстві, щодо церковного питання, існувало лише дві думки: одна — їхня власна, а інша — неправильна. Відповідно, «неправильний» погляд на речі треба обмежити або ж повністю заборонити, що, власне, ми й маємо в даному конкретному випадку.

Тільки от питання — qui prodest? Кому ж вигідно заглушити голос УПЦ, навіть найліберальніший і, здавалося б, найбільш лояльний? Ми бачимо тільки одного зацікавленця, яким, у даному випадку, є вище керівництво ПЦУ. Чому? Та тому, що спецслужби в таких випадках самі не вигадують собі ворогів. Їм потрібні «стукачі», які грамотно й аргументовано розпишуть донос, мовляв, «такий-то сайт треба заборонити тому-то». Природно, що такий донос на «Діалог.тут» та інші ресурси УПЦ, був складений відомством Євстратія Зорі, який відповідає за інформаційну гігієну в ПЦУ. Зоря, зважаючи на наявність підтримки в Офісі Президента України, користується державним ресурсом на власний розсуд, підкріплюючи свої доноси на УПЦ гучними прізвищами в ОП.

Третій. Прихильникам УПЦ, — і зілотам, і лібералам, — треба зрозуміти, що в ПЦУ не чекають від Церкви розуміння чи жестів доброї волі. Тільки підпорядкування і визнання власної неспроможності. У ПЦУ чекають, що УПЦ «покається» за роки обструкції щодо розколу і прийме умови капітуляції, як належне. Тож, жодні «діалоги», «монологи» і «некрологи» в їхні плани не входять. Тільки підпорядкування і контроль!

Чим був небезпечний «Діалог.тут» для ПЦУ? Самою ідеєю, якою б утопічною вона не здавалася. Діалог для ПЦУ — це визнання власної невідповідності титулу. Це означає — визнати захоплення храмів і монастирів УПЦ, невмотивовану агресію щодо УПЦ і масу інших проблем, які зараз не мають абсолютно ніяких варіантів вирішення.

Четвертий. Варто зазначити, що тиск на ліберальні ЗМІ УПЦ, які намагалися вибудувати діалог з ПЦУ, має місце далеко не вперше. Відносно недавно, мовчки і покірно, зійшов з ліберальної орбіти Ютуб-канал «Віче», який займав аналогічну з «Діалогом» нішу, намагаючись виправдовуватися перед представниками ПЦУ «за себе і за того хлопця». Як тільки не лаяли на «Віче» вище духовенство та вірян УПЦ, яких редакція позначала «проросійськими». Однак тепер, після втручання зацікавлених осіб, цей канал лише зрідка публікує тлумачення Євангелія на конкретний день.

У зв’язку з цим, прогнозуємо, що наступним «мостом» між УПЦ і ПЦУ, по якому вдарить Зоря і Ко, стане «Софійське братство». По-перше, це підтверджується тим, що говорять у самому «братстві», прямо вказуючи на те, що в керівництві ПЦУ відсутнє розуміння щодо користі від діяльності їхньої організації. Про нерозуміння з боку ПЦУ, до слова, неодноразово писали і на «Діалозі». По-друге, членів «Софійського братства» вже почали точково «відпрацьовувати» шляхом примусової мобілізації, як це сталося з протоієреєм Іваном Поліщуком з Німеччини, який, вірячи в українське правосуддя і загальну справедливість, приїхав в Україну «auf Deutschland» для поновлення персональних даних.

Без докору і сарказму попереджаємо членів «Софійського братства», — особливо тих, хто належить до УПЦ, — браття, ви вже «на олівці». Будь-який, навіть найменший привід, буде використаний проти вас. Усе це відбувається тому, що ні в державі, ні в ПЦУ не хочуть, щоб ви виявилися праві. Ваша правота елементарно розкриє всю неправду ПЦУ, на яку ви все ще вважаєте за краще наполегливо закривати очі.