ПЦУ «декомунізувала» преподобного Амфілохія Почаївського

Синод ПЦУ, крім скандальних рішень щодо одіозного Михайла Зінкевича, провів черговий обряд «декомунізації» святих. Цього разу під «каток», крім інших, потрапив преподобний Амфілохій Почаївський, ім’я якого в ПЦУ чомусь вирішили «уточнити». Таким чином вийшло, що Амфілохій Почаївський тепер став ще й Йосипом Іловицьким.

Ось, як пояснили в ПЦУ таке рішення: «За поданням митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора, священноархімандрита Свято-Успенської Почаївської лаври, уточнили в календарі ім’я прп. Амфілохія Почаївського — преподобний Амфілохій Почаївський, у малій схимі Іосиф, чудотворець Іловицький. Преподобний за життя був відомий як отець Іосиф, а більшу схиму прийняв незадовго до смерті і більшу частину життя провів не в лаврі, а живучи в рідному селі Мала Іловиця і на братському кладовищі в Почаєві, де приймав численних відвідувачів».

Не до кінця зрозуміло, як саме тепер буде вказано преподобного в календарях ПЦУ — Амфілохієм чи Іосифом, але сам по собі факт вельми показовий. По-перше, ім’я «преподобний Амфілохій Почаївський» є загальноприйнятим ідентифікатором цього відомого всьому світу православного святого. Ті, хто коли-небудь цікавився житієм преподобного, прекрасно знають про те, які ще імена носив святий: до схими і навіть до чернечого постригу. Проте прославлений він був саме з останнім своїм ім’ям — Амфілохій, яке йому було дано під час постригу в схиму. Це ж ім’я написано і на його надгробку на чернечому кладовищі.

По-друге, очевидно, що ПЦУ в цьому випадку вчинила так само, як і раніше з Володимирською іконою, перейменувавши її на Вишгородську. Це все з тієї ж опери — «аби, не як у москалів». Ба більше, якщо погуглити ПЦУшну інтерпретацію житія преподобного, то там цілком серйозно міркують про те, що він був «за незалежність України», оскільки «лікував бендерівців», що не підтверджено жодним канонічним джерелом життєпису святого.

По-третє, звертає на себе увагу заміна «Почаївського» на «Іловицького». Це якою ж ненавистю треба палахкотіти до Почаївської Лаври, щоб навіть у такому питанні спробувати «напаскудити»? Злоба і безсилля, які в ПЦУ демонструють щодо православного чернецтва, виливається в такі ось дрібні капості, мовляв, «Почаїв — це не те». Природно, якби їм вдалося віджати Почаївську Лавру так само, як Києво-Печерську, то й Амфілохій став би «Почаївським», а не Іловицьким.

Підсумовуючи, звертаємо увагу на те, що «приватизація» загальноцерковних святих і «українізація» їхніх життєписів у ПЦУ йде повним ходом. Усе, що хоч якось має відношення до територій сучасної України, стає спадщиною ПЦУ, в чому проявляється тенденція тієї самої підміни. До цієї рубрики можна віднести також «Антоній і Феодосій були кліриками Константинопольського патріархату». Абсолютно неповноцінна тактика, яка вкотре показує на те, що основним завданням ПЦУ є не порятунок душ людських, а нескінченна гризня з УПЦ, РПЦ і всіма іншими, хто ПЦУ не визнає.

Воістину, диявол — мавпа Бога, а ПЦУ — мавпа Церкви!