У Харкові активісти протестують проти перейменування однієї з вулиць міста на «Свято-Покровську»

«Активісти-декомунізатори» протестують проти перейменування вулиці, названої на честь поета Максима Рильського, на “Свято-Покровську”. Протестувальники припускають, що Харківська міськрада планує в такий спосіб увічнити місцевий Свято-Покровський храм, що належить Українській Православній Церкві. Курйозність ситуації полягає в тому, що Максим Рильський — радянський поет і лауреат багатьох комуністичних премій. З цього випливає, що «декомунізатори» захищають вулицю, названу на честь комуніста. Про це повідомляє «Об’єктив».

Повідомляється, що вулиця на честь радянського поета і перекладача Максима Рильського з’явилася в Харкові не так давно. Раніше вона носила ім’я одного з керівників українського комуністичного руху опору в роки Другої світової війни Сидора Ковпака і була перейменована в рамках «декомунізації» розпорядженням мера Харкова від 29 квітня 2024 року.

Зі свого боку, на сайті міськради немає пояснення, на честь чого вулицю вкотре хочуть перейменувати — на Свято-Покровську. Однак представники проєкту «Деколонізація. Україна» припускають, що жителі в такий спосіб хочуть віддати данину поваги храму, який розташований неподалік, у районі Великої Данилівки. Цей храм належить до Харківської єпархії УПЦ, тому пропозиція про перейменування викликала обурення активістів.

«Московський патріархат піднімається з болота! Вулицю на Данилівці, нещодавно названу ім’ям українського поета Максима Рильського (колишня Ковпака), «група жителів» пропонує назвати Свято-Покровською. На честь однойменної московської церкви, яка там поки що існує», — також обурилася у Facebook депутат міськради Ірина Гончарова.

Варто зазначити, що Максим Рильський може вважатися українським поетом лише частково. Згідно з даними з біографії поета, більша частина його діяльності припала на радянський період життя Рильського, а сам письменник, від початку 30-х років минулого століття, виявляв активну прорадянську позицію. у збірці «Знак терезів» (1932) він продемонстрував активне прийняття радянської дійсності, завдяки чому пережив роки Великого терору і навіть був зарахований до офіційних радянських поетів.

Крім того, Рильський вів активну політичну діяльність. У 1943 році обраний академіком АН УРСР, у 1958 році — академіком АН СРСР. У 1943-1946 роках був головою Спілки письменників Української РСР. У 1944-1964 роках був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. Член ВКП(б) з 1943 року. Депутат ВР СРСР з 1946 року.

Максим Рильський є лауреатом наступних нагород і премій СРСР:

• Ленінська премія (1960) — за книжки віршів «Троянди і виноград» (1957) і «Далекі небосхили» (1959)
• Сталінська премія першого ступеня (1943) — за вірші «Слово про рідну матір», «Світова зоря», «Світла зброя» і поему «Мандрівка в молодість»[9].
• Сталінська премія третього ступеня (1950) — за переклад українською мовою поеми А. Міцкевича «Пан Тадеуш»
• три ордени Леніна (18.03.1945; 18.03.1955; 24.11.1960)
• орден Трудового Червоного Прапора (31.01.1939)
• орден Червоної Зірки (01.10.1944)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»