"Шеф! Усе пропало!": Навіщо глава ПЦУ екстрено почав збиратися на Фанар

Епіфаній Думенко найближчої суботи-неділі збирається відвідати Фанар. Згідно з офіційною інформацією, їде до Стамбула, щоб спільно з патріархом Варфоломієм відзначити Неділю Торжества Православ’я. Однак, щось підказує, що справжня причина зустрічі Варфоломія з його протеже аж ніяк не святкова, особливо з огляду на той факт, що Константинопольський патріарх не особливо шанує Думенка останнім часом.

Звернемо увагу, що останній такий візит глави ПЦУ до Стамбула відбувся 13 серпня 2024 року, а його обставини були для Думенка не найприємнішими. На основі опублікованої нами раніше інформації про погіршення відносин між Фанаром і ПЦУ, а також нових обставин, що з’явилися, спробуємо спрогнозувати, — для чого саме Епіфаній так екстрено почав збиратися на Фанар і що на нього там чекає.

Серпневий шторм

Серпень 2024 року став справжнім штормом для ПЦУ загалом, і для Думенка зокрема. Тоді, нагадаємо, Константинопольський патріархат направив в Україну делегацію уповноважених ієрархів, які збирали інформацію про церковні взаємини в Україні. На жаль Епіфанія, греки поставилися до питання серйозно і вирішили вислухати всі сторони міжправославного конфлікту. Їхнім головним завданням було зрозуміти, чому не відбувається запланований Варфоломієм об’єднавчий діалог між ПЦУ та УПЦ. І, схоже, вони таки з’ясували в чому заковика.

Перш за все, нагадаємо, що делегацію Фанару в Україні відмовлялися приймати. Під різними приводами в ПЦУ і профільних урядових установах греків відмовляли від візиту. Залякували навіть тим, що росіяни мають ось-ось влаштувати ядерну катастрофу, підірвавши Запорізьку АЕС. Такі безглузді відмовки не на жарт розлютили патріарха Варфоломія. Він навіть викликав Думенка «на килим» і вилаяв його за відсутність спроб налагодити контакти з УПЦ.

Утім, візит Епіфанія на Фанар 13 серпня 2024 року не вберіг його від приїзду в Україну стамбульських ревізорів. Результатом їхньої роботи стала доповідь на 50 сторінок, в якій були наведені факти, що вказують на те, що ПЦУ, м’яко кажучи, не намагається навіть створити видимість діалогу з УПЦ. Ця доповідь стала предметом розглядів на жовтневому Синоді Константинопольського патріархату, за результатами якого було висунуто припущення про можливу невідповідність глави ПЦУ займаній ним посаді. Говорячи простіше, Думенко не впорався з поставленим Варфоломієм завданням з об’єднання українського православ’я, а події в Черкасах та інші факти агресії щодо УПЦ цю тенденцію підтвердили.

Вітер змін

Про те, що новий уряд США стурбований порушенням прав і свобод вірян Української Православної Церкви, здається, зрозуміли вже всі. Вкрай вдала ставка УПЦ на юриста-міжнародника і якісного кризового менеджера Боба Амстердама справила необхідний ефект і про проблему заговорили. Та не просто деінде, а на рівні сенаторів, віце-президента і глави національної розвідки США. Про переслідування УПЦ на весь світ розповів і сам Амстердам, який дав інтерв’ю Такеру Карлсону. Станом на сьогодні його подивилися десятки мільйонів людей по всьому світу.

У цьому інтерв’ю адвокат фактично позначив тих, хто безпосередньо відповідальний за ситуацію, що склалася. Серед винних у репресіях проти УПЦ було названо ім’я глави Фанару. Патріарха Варфоломія звинуватили в тому, що він брав активну участь у дестабілізації релігійної ситуації в Україні, при цьому користуючись адмінресурсом адміністрації президента США Байдена. І це, треба сказати, не просто слова, а конкретний сигнал, який свідчить про те, що винні вже призначені.

Незважаючи на те, що релігійна ситуація в Україні використовується в США поетапно, а до прямих розглядів поки що не дійшло, патріарх Варфоломій, вочевидь, усвідомив, що ситуація з ПЦУ може стати йому на заваді. Швидше за все, саме тому, насправді, він і викликав Епіфанія Думенка в Стамбул. Глава Фанару не став чекати, коли українське церковне питання стане предметом остаточних мирних переговорів між Росією і США, і, щоб попередити насування неприємностей, цілком можливо, схилить Думенка до непопулярних рішень.

Чи є чого боятися главі Фанару? Звичайно є. Про те, що церковне питання стане предметом мирних переговорів, було сказано неодноразово і на найвищому рівні. Для російської сторони це питання є одним із принципових. Чи варто пояснювати, що росіяни з цієї теми тісно консультуються з РПЦ? А вже в Російській Церкві, з моменту створення ПЦУ, чітко і недвозначно давали зрозуміти, кого вони вважають винним у релігійній кризі в Україні.

У цьому ключі варто поставити запитання — яка цінність Константинопольського патріархату в очах адміністрації президента США Дональда Трампа? Трампу потрібен мир. Ба більше, він, як бульдозер, змітає всіх, хто стоїть на шляху до цієї мети. Чи може під цей бульдозер потрапити патріарх Варфоломій, який останні десятиліття чітко позиціонував себе прихильником глобалістських процесів, чужих республіканцям? Запросто. Тим паче, що в США у них уже готовий зручний кандидат на пост нового Константинопольського патріарха — архієпископ Елпідофор, який, до речі, прохолодно ставиться до ПЦУ.

Як з обновленцями

Історія з ПЦУ не дарма дуже часто порівнюється з обновленським розколом. І ті, й інші виникли в період серйозних політичних потрясінь. І обновленці, і ПЦУ були підтримані Константинопольським патріархатом на противагу Руській Православній Церкві. Характерно, що обновленський розкол, як і ПЦУ тепер, визнали лише чотири Помісні Церкви. Закінчилася історія обновленства саморозпуском через небажання Радянської влади розвивати й підтримувати їх надалі. Це, своєю чергою, допомогло Фанару і його сателітам забути питання взаємовідносин із «живоцерковниками», офіційно навіть не вибачившись за наявність взаємовідносин із цим розкольницьким утворенням.

Зважаючи на наявність серйозних тектонічних зрушень на терені встановлення нового світового порядку, стає очевидним той факт, що релігійні чвари більше не є пріоритетом, а скоріше перешкоджають розвитку нових політичних реалій. Так уже вийшло, що на дорозі Трампа до Нобелівської премії миру стали Фанар і ПЦУ. І якщо першому, через непорушність своєї позиції у світовому Православ’ї, вдасться вийти сухим із води, як це вийшло сто років тому з обновленцями в СРСР, то у других ситуація набагато складніша.

Сміємо припустити, що майбутній візит Думенка на Фанар означає лише одне — Константинопольський патріарх або вирішить, або відпустить українську ситуацію в дрейф, після чого ПЦУ доведеться виходити з кризи, що склалася, самостійно. Ні, з ними не розірвуть спілкування. Але й підігравати Думенку на Фанарі більше не стануть. Це ще більш імовірно, враховуючи, що у Варфоломія з’явилися важливіші справи. Через незрозумілий стан здоров’я Папи Франциска, зривається ідея-фікс — спільне святкування Великодня. І в цій ситуації йому вже точно не до ПЦУ.