Хто покусав голову Міністерства культури?

Раніше абсолютно спокійний глава Мінкультури України Микола Точицький, який нібито обходив стороною церковне питання, раптово вибухнув низкою скандальних заяв і рішень, що зачепили не тільки світську, а й церковну сферу. Звільнення голів двох національних заповідників «Києво-Печерська Лавра» і «Софія Київська», передача одного зі значущих храмів Черкаській єпархії та різка критика на адресу УПЦ і це все за два дні. Строго кажучи, Точицький наробив за цей короткий проміжок часу стільки галасу, скільки від нього не було за його фактичні півроку при владі.

Що стосується звільнення Максима Остапенка, то, як нам здається, справа все-таки не в тому, що він «слабо боровся з московським духом у Лаврі». Остапенко весь цей час проявляв себе, як войовничий безбожник і щодо УПЦ не добирав ні слів, ні дій. Якщо була можливість або політична воля якось дошкулити ченцям УПЦ в Лаврі, він це натхненно робив.

Тому, звільнення Остапенка з посади, швидше за все, пов’язане з корупційними зловживаннями, про які ми повідомляли раніше. На початку 2025 року, нагадаємо, комісія Мінкульту звинуватила «заповідник» у нецільовому використанні десятків мільйонів гривень бюджетних коштів. Однак Остапенка це не зупинило, і він запросив ще кілька мільйонів на оплату послуг ДСО. Крім того, в Остапенка були грошові «темки» з депутатом Потураєвим, які реалізовувалися на потужностях Лаври.

Однак, зовсім інакше виглядає «нервовий зрив» Точицького у Фейсбук, де він прокоментував передачу відібраного в УПЦ Успенського собору в Каневі у власність ПЦУ. Чиновник, раніше не помічений в агресії щодо УПЦ, раптом розбурхався так, що ледь не перейшов на матюки, щедро посипаючи «епітетами» УПЦ та її духовенство. З’явилося відчуття, ніби Точицького вкусила якась «зла муха» десь в Офісі Президента України. Саме тому чиновник так радикально змінив свою риторику.

Характерно, що з усього цього масиву ситуацій стирчать вуха ПЦУ, яка підтримала відставку Остапенка і знову заговорила про виселення ченців УПЦ з Києво-Печерської Лаври. Це й не дивно. Хоча у них і немає ченців, щоб закрити хоча б мінімум потреб монастиря, а після кожної служби Думенка в Успенському соборі храм прибирає клінінгова компанія, виселити УПЦ з Лаври — це справа принципу.

Проте загальна картина цієї ситуації виглядає таким чином, що очевидні політичні невдачі, які раз у раз стрясають інформаційний простір України, збираються знову перебивати церковним питанням. У зв’язку з цим, ми не виключаємо, що десь на момент «фінального прогину» в мирних переговорах, може бути заплановано примусове виселення чернечої громади УПЦ з Києво-Печерської Лаври. Своєю чергою, різкий сплеск активності міністра Точицького підтверджує той факт, що це станеться в цілком доступному для огляду майбутньому.