Мобілізація священиків: брехня і маніпуляції

ДЕСС опублікувала список релігійних організацій, представники яких можуть бути зарезервовані від мобілізації до складу ЗСУ. Кількість таких установ склала 7736 з 30000 офіційно зареєстрованих. Ми вже звертали увагу на те, що жодна парафія чи монастир УПЦ до цього списку не увійшли, що демонструє пряму дискримінацію духовенства УПЦ за конфесійною ознакою і прямо порушує Конституцію України.

Однак, є ще кілька цікавих моментів, які, втім, залишилися без уваги. І пов’язані вони безпосередньо з тим, що ДЕСС, опублікувавши цей список, розкрила раніше невідомі подробиці життєдіяльності окремих релігійних спільнот України і, в черговий раз, довела власну упередженість до Української Православної Церкви.

Брехня ПЦУ

Як повідомлялося раніше, до списку «заброньованих» увійшли понад сім тисяч релігійних організацій по всій Україні. У самому цьому списку вказані такі екзотичні релігійні організації, як, наприклад, «Релігійна громада рідної української національної віри «Світло Дажбоже» (простіше кажучи — неоязичники) або «Незалежна релігійна громада — Християнська церква (повного Євангелія) «Ранкова Зоря» (тут взагалі складно щось коментувати, враховуючи, що латиною »Ранкова Зоря« буде читатися одним цікавим словом »Lucifer)».

І ось такі невідомі релігійні організації, які, як виявляється, спокійно існують в Україні, разом з протестантами всіх мастей, складають майже 40% цього списку. Але ж серед них є також і «титульні церкви» України — ПЦУ і УГКЦ. Тобто, вони загальною кількістю входять в решту 60% списку. Якщо навіть гіпотетично поділити ці 60% навпіл, тоді отримуємо таку картину: у ПЦУ та УГКЦ на двох 4600 парафій. Так, ці підрахунки дуже грубі і ми цілком допускаємо, що їх насправді більше.

Проте, це ніяк не в’яжеться з цифрами, які нещодавно озвучив глава ПЦУ Єпіфаній Думенко, який заявив про те, що в складі очолюваної ним організації налічується близько 9000 парафій. Що це означає? А те, що або не всі парафії ПЦУ увійшли до зазначеного списку, або Думенко збрехав, коли сказав про те, що в складі ПЦУ зараз налічується дев’ять тисяч парафій.

Крім того, існує серйозна правова колізія, при якій значна кількість парафій ПЦУ досі де-юре належать «Київському патріархату». Це при тому, що сама УПЦ КП ліквідована, а Філарету так і не дали зареєструвати нову структуру в Україні. Разом з тим, є парафії, які носять назви «деканонізованих» в ПЦУ святих і ікон, наприклад, на честь благовірного князя Олександра Невського або «Казанської ікони» Божої Матері.

Брехня ДЕСС

Держслужба з етнополітики, складаючи список, навіть не спромоглася надати підстави, згідно з якими жодна парафія УПЦ не потрапила під «бронь» від мобілізації. І, в принципі, логічних або навіть прийнятних юридичних пояснень у них просто немає. У листуванні у Фейсбук чиновники ДЕСС пропонують різні версії — чому все саме так. Одні посилаються на антицерковний закон №3894, мовляв, УПЦ заборонили, тому на них і не поширюється.

У той же час, жодна парафія Української Православної Церкви досі не отримала жодних документів про проведену щодо неї експертизу, яка б довела афілійованість з РПЦ. Держслужба тільки-но розпочала процедуру перевірки Київської митрополії, результати якої нам досі невідомі.

Ще один представник ДЕСС заявив про те, що Статути УПЦ втратили юридичну силу через те, що Церква не виконала вимоги закону про перейменування. Проте така ситуація неможлива юридично, оскільки Статут є основним документом релігійної організації, як паспорт у громадянина, і він не може втратити своєї юридичної сили, хіба що — після відповідного рішення суду, яке неминуче призвело б до заборони. Крім того, в ГЕСС таким чином суперечать самі собі, адже якщо Статути УПЦ втратили чинність, тоді на основі чого в Держслужбі збираються виносити постанови про афілійованість з РПЦ. Виходить, за основу своєї експертизи ГЕСС візьме не дійсні, на їхню думку, Статути парафій УПЦ?

Як вийти з ситуації

Хоча ми неодноразово писали про те, що до цього дійде, не буде гріхом нагадати наші попередні міркування з цього приводу. В Україні у УПЦ фактично не залишилося прав і свобод. Церква повністю затиснута бюрократичною машиною, а будь-які спроби хоч якось захищатися в українських судах, приречені на провал. В Україні це питання ніяк не можна вирішити і з цим треба змиритися.

У зв’язку з цим, як нам видається, Церкві потрібна нова стратегія, яка полягатиме в тому, щоб зробити УПЦ новими «уйгурами» на світовій політичній арені. Вже не має значення, хто саме буде говорити про переслідування Церкви в Україні! Зараз важливо, щоб ця інформація лунала на всіх майданчиках якомога голосніше. Держава проводить повністю дискримінаційну і людиноненависницьку політику щодо УПЦ. І про це потрібно говорити скрізь, де тільки можна. Хоча б навіть і в черзі до МакДональдса десь у Берліні або за чашкою кави в Старбакс-кафе в Парижі.