«Нестача очевидна»: В уряді та ПЦУ скаржаться на небажання священиків УПЦ приєднуватися до схизми

Представники державної служби з етнополітики та свободи совісті спільно з ПЦУ скаржаться на кадрову кризу в українській схизмі. В установах нарікають на те, що після захоплень храмів Української Православної Церкви в регіонах, священики УПЦ відмовляються переходити в ПЦУ, забираючи за собою найактивніших парафіян. За сформованих обставин створюється ситуація, коли один клірик ПЦУ змушений обслуговувати по 4-5 парафій, а нових кліриків у ПЦУ вкрай мало через те, що «служба» в організації залишається низькодохідною. Про це повідомляє «Главком».

Голова Держслужби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Віктор Єленський підтверджує кадрову проблему в ПЦУ: «Нестача священиків очевидна, тому що часто громади переходять з УПЦ до ПЦУ без священика. До того ж, ПЦУ повинна заповнити до 70% всіх капеланських посад в силах оборони, опіки потребують наші біженці за кордоном».

У публікації зазначається, що ситуація навряд чи покращиться після того, як повною мірою запрацює закон №3894, завдяки якому Українську Православну Церкву виженуть з храмів, які є пам’ятками архітектури або значаться на балансі міських і обласних адміністрацій. У ЗМІ небезпідставно стверджують, що з імплементацією згаданого закону ПЦУ ризикує отримати велику кількість культових споруд, які просто не буде кому утримувати.

«Це пов’язано як з кількістю молодих людей, які відчувають покликання, так і з можливостями самих семінарій – кадровими, інфраструктурними, фінансовими. Ця проблема не нова – ще за часів Київського патріархату вона теж стояла гостро», – зазначив релігієзнавець Олександр Саган.

У самій ПЦУ стверджують, що кадровий криза пов’язана з тим, що «служіння в церкві» залишається одним з найменш прибуткових підприємств в країні. На думку окремих представників ПЦУ, саме низькі зарплати відлякують молодь від того, щоб ставати «священиками» в українській схизмі.

«У нас люди часто сприймають священика як того, хто повинен жити скромно, десь біля вівтаря, служити – і більше нічого не вимагати. Але у нього є діти, яким потрібна освіта, одяг, нормальні умови для життя. У деяких парафіях громада платить священику мінімальну зарплату. Але це – скоріше, виняток. В основному священик живе на те, що отримує за хрестини, похорони, молебні. Особливо багато людей приходить до церкви на Великдень і на проводи – ось тоді і набирається трохи грошей на кілька місяців. А далі – знову туго», – поскаржився ієрарх ПЦУ Володимир Шлапак.

Зазначимо, народний депутат України від партії «Європейська солідарність» Микола Княжицький вважає, що Україна могла б перейняти досвід багатьох інших країн і забезпечити хоча б базовий соціальний захист для кліриків ПЦУ. Княжицький поскаржився на те, що кадровий голод в ПЦУ не в останню чергу пов’язаний з тим, що в організації вкрай низький рівень зарплат і соціального забезпечення.