Як ПЦУ використовує український дипкорпус у своїх інтересах

За останні кілька днів глава ПЦУ Єпіфаній Думенко провів низку показових зустрічей з послами України в окремих державах. Нашу увагу привернула зустріч з послами у Польщі, Румунії, Туреччині та Ватикані. Характерно, що в напрямку Польщі та Румунії у Думенка серйозні неприємності, а Туреччина і Ватикан, швидше за все, мають для ПЦУ корисний ККД.

Як ми пам’ятаємо, Польська Автокефальна Православна Церква відмовилася визнавати ПЦУ, після чого українська схизма, в порушення Томосу, почала працювати над розвитком «капеланських місій» на території Польщі. Вся ця робота відбувається фактично «підпільно» і спрямована на українську діаспору. У той же час, румунський напрямок відносно недавно почав приносити ПЦУ серйозні неприємності у зв’язку з бажанням Румунського патріархату відкрити свою юрисдикцію в Україні.

З коротких прес-релізів ми дізнаємося, що з послом України в Польщі обговорювалося розвиток місії з підтримки біженців. Тобто, очевидно, що ПЦУ не збирається зупинятися на досягнутому в Польщі і все-таки продовжить розвивати там свою діяльність. Характерно, що ніхто вже не звертає уваги на те, що такі дії ПЦУ не тільки порушують Томос, але і створюють додаткові проблеми єдності світового Православ’я, яке і без того похитнулося. Очевидно, що в ПАПЦ будуть сприймати дії ПЦУ, як такі, що були санкціоновані Константинопольським патріархатом.

Що стосується румунського напрямку, то, швидше за все, зустріч з послом України в Румунії є останньою спробою — знайти точки дотику з Румунським патріархатом, що Єпіфанію навряд чи вдасться, з огляду на його недавні випади на адресу РумПЦ. Очевидно, в Бухаресті усвідомили, що домогтися від ПЦУ бажаного у них не вийде. З іншого боку, цілком можливий фактор тиску на РумПЦ з боку місцевих політичних еліт, до яких українські дипломати можуть звернутися з відповідним проханням.

Однак найцікавіше — це зустріч з послами Туреччини та Ватикану. Побіжно було згадано, що обговорювалася підготовка до святкування 1700-ї річниці I Вселенського собору. Оскільки цю тему сьогодні щільно опрацьовують на Фанарі та у Ватикані, очевидним є і вибір Епіфанія, який припав на послів України в цих державах. Іншими словами, Думенко планує брати участь у зазначеному заході, родзинкою якого має стати якесь «духовне злягання» Патріарха Варфоломія та Папи Лева XIV.

Де в цьому випадку глава ПЦУ — здогадатися не складно. Очевидно, залишивши надії на визнання ПЦУ церковними шляхами, Думенко вирішив робити це через український дипломатичний корпус. Доводячи, що ПЦУ — не державна церква, в організації діють фактично протилежно, повністю злившись з нинішнім політичним курсом країни, і отримуючи від цього відповідні преференції у вигляді підтримки та представництва на міжнародному рівні.