Деякі замальовки щодо «українськості» УГКЦ

У зв’язку з недавніми заявами глави українських уніатів Святослава Шевчука, спало на думку, що абсолютно смішно виглядають спроби УГКЦ ліпити з себе «українську церкву». Всі ці їхні маніпулятивні прийоми, типу «Київський престол», «Володимирове хрещення», «патріархат» та інша показлива «слов’яно-українськість» розраховані тільки на одне – приховати справжню суть цієї організації.

Отже, кілька простих речей, які доводять, що УГКЦ має таке ж відношення до України і «Київського престолу», як китайці до французької кухні.

Їхні святі

Греко-католицький сайт РИСУ, який входить до інфопулу Українського католицького університету, публікує пам’ятні дні, які, очевидно, відзначають в УГКЦ.

15 липня – день вшанування Бонавентури (орден францисканців);
31 липня – Ігнатія Лойли (орден єзуїтів);
1 серпня – Альфонсо Марія де Лігуорі (орден Редемпціоністів);

І це тільки з пам’яті. Можна, звичайно, багато говорити на тему того, чим займалися ці ордени окремо, в тому числі – на території сучасної України. Візьмемо, наприклад, найвідоміший – орден Єзуїтів. Так вже чомусь співпало, що активність єзуїтів на території нашої країни припала саме на період виникнення унії. Чим вони займалися? Офіційно – освітою. Неофіційно – боротьбою з Православ’ям. Чи варто говорити про те, що це відбувалося в рамках насильницької полонізації та окатоличення православного населення?

Прекрасним прикладом тієї епохи є єзуїтський полеміст і проповідник Петро Скарга, який доклав чималих зусиль, щоб вижити Православ’я зі свідомості українців (фактично – росіян або русинів, як називало себе тоді православне населення Речі Посполитої). До нас дійшли такі твори Скарги:

1) «Про єдність церкви Божої і про відступлення греків від єдності, з застереженням і настановою народам руським»;
2) «Про омани руських і причини, через які Греція відокремилася від Римської Церкви».

Чи варто пояснювати, про що саме були ці «твори» і на кого вони були розраховані? І це все, дорогі друзі, лише вершина того холодного і потворного айсберга під назвою УГКЦ, який притягнув до нашої колись тихої православної гавані Ватикан.

Будні «української»(?)ГКЦ

Цілком буденно департамент інформації УГКЦ кілька разів цього року повідомляв про засідання синоду організації. Всі засідання в 2025 році пройшли НЕ в Україні. У США, Канаді, двічі в Італії.

Можливо, ми щось упустили з виду. Проте, покажіть хоч одну українську традиційну християнську деномінацію, яка проводить свої синоди поза Україною! УПЦ? Ні. ПЦУ? Теж ні. Може, УПЦ КП? І тут повз.

А тепер візьміть хоча б ту малу частину, яку ми навели тут як приклад, і скажіть – до чого тут Україна? Крім того, дайте собі відповідь на питання – чим же насправді займається УГКЦ і до якого «київського» престолу вона веде український народ?