«Мислезлочини і репости»: за що і для чого судять священиків УПЦ

Українські ЗМІ знову рясніють заголовками про те, скільки кримінальних справ відкрила СБУ стосовно священиків УПЦ. «180» — це той результат роботи спецслужб, про який пишуть уже не перший місяць. Більш того, навіть при такому упередженому ставленні до УПЦ, в органах визнають, що доведені до судового вироку лише 38 справ, і це – починаючи з 2022 року. Що ж ховається за цими гучними заявами і яка, насправді, якість розслідувань щодо священнослужителів УПЦ?

Автори Телеграм-каналу «Чорне і біле» помітили, що горезвісні 38 вироків становлять лише 0,3% від загальної кількості священиків УПЦ, яких на 2022 рік налічувалося понад 12,5 тисяч. Тобто, якщо підрахувати, скільки, наприклад, співробітників правоохоронних органів на окупованих територіях перейшло під російський прапор, тоді цей відсоток буде безсумнівно вищим.

Не десять і не двадцять, а набагато більше колишніх депутатів регіональних осередків пропрезидентської партії «Слуга народу» зараз займаються політикою в «Єдиній Росії» десь у Маріуполі, Мелітополі чи Скадовську. Про це відомо достеменно. І що ж? Партія «Слуга народу» в Україні вже заборонена? Ні. Це, як то кажуть, інше…

Однак, чи всі з цих нещасних 180 кримінальних справ, порушених стосовно священиків УПЦ, – як пишуть у ЗМІ, – є настільки крамольними, щоб їх використовувати як аргумент для заборони багатомільйонної Церкви? Як вказують ЗМІ, більшість проваджень (45) кваліфіковані за статтею 436-2 – виправдання збройної агресії Росії щодо України. Що у нас відносять до цього «виправдання»? Зараз розповімо.

Наприклад, нещодавно за статтею 436-2 судили священика УПЦ в Одесі. За даними слідства, – УВАГА!, – священик протягом 2024-2025 років «у розмовах з дружиною та іншими людьми» виправдовував дії РФ, називав Україну «Укропією», українських активістів – «нацистами» і принижував військових ЗСУ. Тобто, священик у приватних розмовах висловив своє «фе» тому, що відбувається в країні, і все — «виправдав агресію РФ».

Далі, на Волині до суду направлено обвинувальний акт стосовно 26-річного мешканця міста Володимира (іподиякон УПЦ), який, за версією прокуратури, систематично поширював у соцмережах публікації з «антиукраїнським змістом» і «виправданням збройної агресії Росії проти України». Що він зробив? У період з червня 2024 по травень 2025 року він розміщував на своїй сторінці в Facebook публікації, які, на думку слідства, містили «виправдання збройної агресії Росії проти України». Говорячи простою мовою – робив репости.

І таких прикладів, на жаль, десятки, якщо не сотні. Щось десь «погано» сказав про «активістів», комусь неправильно відповів у месенджері на привітання «Слава Україні!» або розмістив «репост» листівки «З Днем перемоги!». Тобто, навіть із згаданих 38 судових вироків, реальних злочинів навряд чи набереться десяток.

Проте, таким чином формується статистика, яку потім українська влада представляє як на внутрішній, так і на зовнішній політичній арені. Мовляв, «Як це – за що забороняємо? Ви подивіться, скільки там кримінальних справ! Найбільше – виправдання російської агресії і зрада батьківщині!».

Підкріплюють «громадську думку» новими «соцопитуваннями» про те, що 60% населення країни прагне заборони УПЦ. При цьому, підкуплені експерти день і ніч звинувачують Церкву в тому, що вона не «йде назустріч державі», а окремі навіть насміхаються, мовляв, “Ви ж хотіли молитися в катакомбах? Отримайте!”.

Що в результаті? Антицерковна стратегія держави стала набагато більш розвиненою, ніж це було кілька років тому. «Вікно Овертона» розширилося вже настільки, що в ЗМІ прямо говорять про ВИГОДУ від обміну засуджених священиків УПЦ на військовополонених, адже «за одного – десять дають». Цілком ймовірно, що такими темпами ми ризикуємо дожити до того моменту, коли священиків канонічної Церкви почнуть затримувати і обмінювати просто за те, що вони існують в принципі.