Митрополит Феодосій опублікував звернення до Константинопольського Патріарха із закликом змінити рішення про створення ПЦУ

Ієрарх Української Православної Церкви митрополит Черкаський і Канівський Феодосій (Снігурьов) опублікував відкрите звернення до Константинопольського Патріарха Варфоломія. Архієрей закликав главу Фанару виправити помилку, скоєну 2019 року, коли було узаконено українську схизму, що призвело до безпрецедентних гонінь на духовенство і вірян Української Православної Церкви. Текст звернення подаємо повністю.

Звернення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія
до Патріарха Константинопольського Варфоломія

Ваша Святосте, патріарх Константинопольський Варфоломій!

Звертаюся до Вас від імені численної і багатостраждальної пастви і духовенства, чернецтва і мирян Черкаської єпархії Української Православної Церкви.

Не вважайте моє безпосереднє звернення до Вас безпосередньо проявом якоїсь зухвалості або недотриманням церковного етикету чи протоколу. У мене для цього є дві вагомі підстави.

Перша — це те, що свого часу, ще задовго до подій, пов’язаних із наданням Томосу ПЦУ, коли ми з Вами служили разом і спілкувалися у старовинному монастирі Панагія Сумела, а також мали тривалі розмови на Фанарі, Ви самі надали мені таке право — говорити з Вами напряму про проблеми Православ’я в Україні. І я згрішу перед Богом і перед людьми, якщо цим правом зараз не скористаюся. А друга підстава — це ті трагічні обставини, в яких зараз опинилася моя єпархія, як і все Православ’я в Україні.

Очолювана мною Черкаська єпархія — одна з найбільш постраждалих єпархій в Українській Православній Церкві. Постраждала вона від рук, скажу словами Євангелія, «злодіїв і розбійників» з так званої «православної церкви України», які «не ввійшли дверима» в Церковну огорожу, а «пробралися туди іншим шляхом» (Ін. 10:1). Зробили вони це за Вашим рішенням, Ваша Святосте. І тепер, як таті й розбійники, господарюють у винограднику Христовому. Вони б’ють і ранять слуг Істинного Господаря — Христа, вони ділять одяг його дітей між собою, вони перекидають кошики і зневажають виноград. За свої злочини в Черкасах представники ПЦУ не покарані, а їхні злодіяння досі так і не отримали належної моральної оцінки з Вашого боку, Ваша Святосте. Хоча всі ми тут в Україні цього дуже чекали.

Нещодавно ви дали інтерв’ю французькому телебаченню. Воно збіглося з візитом до мого кафедрального міста Черкаси лідера створеної з Вашого благословення «православної церкви України» Епіфанія Думенка. Він здійснював своє дійство в Черкасах, яке я не насмілюся назвати богослужінням, у моєму Кафедральному соборі, криваво захопленому бойовиками менше року тому. Кров ченців і священиків ще не встигла до кінця висохнути на плитах Собору, ще не встигли загоїтися рани на тілах Черкаських сповідників віри, а пан Думенко вже приїхав до чужого Собору та незаконно підіймався на мою кафедру. Він здійснював своє дійство на викрадених богослужбових посудинах, зокрема на Потирі, який був подарований особисто мені духовними чадами багато років тому на архієрейську хіротонію. Йому прислужували служки у відібраних у нас силою богослужбових стихарях. А на галереї Собору в цей час адептами ПЦУ були звалені в купу ікони святих, яких вони з політичних мотивів святими не вважають.

Найбільший православний храм України, Архангело-Михайлівський кафедральний собор у Черкасах, був захоплений прихильниками Епіфанія в жовтні минулого року. Під час захоплення були покалічені священики, ченці та миряни. Їх труїли сльозогінним газом, їм ламали руки, ноги, зуби і голови. У них стріляли просто всередині Собору. На мені самому розривали рясу на шматки, зламали палицю, а потім вдарили кийком по голові з такою силою, що стався струс мозку. Від вірної смерті мене врятував тільки чернечий клобук, який пом’якшив удар. Незадовго до удару і до струсу мозку я встиг звернутися до Вас, Ваша Святосте, з вівтаря, обложеного терористами, в якому ми сиділи як заручники. Упевнений, що Ви бачили це звернення.

Корумповані органи поліції, прокуратури та інших спецслужб досі не дали і, судячи з усього, не збираються давати належної оцінки цим злочинам представників ПЦУ та їхніх озброєних найманців. І це, незважаючи на те, що Архангело-Михайлівський Собор у Черкасах де-юре продовжує залишатися у власності Черкаської єпархії Української Православної Церкви, яку я очолюю, а загарбники користуються ним просто за «правом сили».

Конституція і закони в Україні зараз практично не діють, тому не дивна відсутність реакції на ці злочини з боку української влади та правоохоронних органів.

Але чому ж Ви, Ваша Святосте, досі не заборонили Вашим підопічним із ПЦУ чинити ці злодіяння? Адже Ви маєте над ними повноту влади, згідно з виданим Вами Томосом. Адже Ви так часто декларуєте, що «український православний народ у Вашому серці». Так чому ж Ви не зупините цих злочинців? Чому Ви навіть не сказали хоча б одного слова співчуття або підтримки побитим і покаліченим віруючим жителям Черкас, Чернівців, Івано-Франківська та інших регіонів України, якщо ми «у Вашому серці»?

Навіть Організація Об’єднаних Націй уже дала належну оцінку подіям у Черкасах, засудивши ці злочини на релігійному ґрунті та закликавши владу України до негайного реагування. В ООН забили на сполох, суто у своєму офіційному документі представники (спецдоповідачі) ООН звернули увагу на силове захоплення кафедрального Собору в Черкасах і на криваве побиття його захисників, зокрема й мене. В ООН закликали негайно розслідувати цей злочин.

Але від Вас ми слів співчуття і підтримки так і не дочекалися.

В інтерв’ю французькому телебаченню Ви сказали, що не шкодуєте про створення Вами так званої «православної церкви України». І дуже даремно не шкодуєте!

У дуже схожій ситуації наша Церква вже була після Жовтневого державного перевороту на початку ХХ століття, коли нова більшовицька влада влаштувала гоніння на християн. Церкву вони гнали в тому числі руками новоствореної псевдо-церкви обновленців. Тоді, на превеликий жаль, Ваш попередник по кафедрі Константинопольський Патріарх Григорій VII став на бік обновленців, легалізувавши їх. Патріарх Григорій не тільки вимагав від святого Патріарха і сповідника Тихона покинути свій престол, а й через свого представника, архімандрита Василя, благословляв псевдо-собор розкольників-обновленців. Благословляв Посланням зі словами: «Заочно я з вами!» Цей же представник Константинопольського патріархату офіційно був почесним членом обновленського лже-синоду і постійно брав участь у розкольницьких блюзнірських «богослужіннях» у 1920-х роках.

Зараз, через століття, ситуація повторюється практично зі 100% збігом. Державна влада України жене нашу Церкву і робить все для її тотального знищення. У цьому безпосередньо бере участь «православна церква України», створена з Вашою безпосередньою участю.

Тоді, у ХХ столітті наш народ великодушно пробачив Вашому попереднику зраду нашої Церкви і співпрацю з комуністами в гоніннях на неї.

Чи пробачить наш віруючий народ також і цього разу — це велике питання. Адже дуже багато крові і страждань принесли на нашу землю запущені Вами в Церкву розкольники, запущені в обхід дверей, без покаяння, без законного рукоположення. Запущені «іншим шляхом», як говориться у Святому Євангелії (Ін. 10:1).

А тому дуже дивно було чути Ваші слова, що через роки чи десятиліття стане можливим об’єднання ПЦУ з нашою Церквою. Повірте, цього не станеться, бо не може бути об’єднання Христа з веліаром. Тому Ваша сьогоднішня непохитна позиція, висловлена французькому телебаченню, дуже небезпечна і деструктивна. Вона має всі шанси стати тригером, спусковим механізмом до другого великого розколу в Церкві.

З особистого спілкування з Вами я пам’ятаю, що Ви хотіли б стати діяльним учасником зцілення першого великого розколу Церкви 1054 р. Але за фактом Ви, Ваша Святосте, можете стати причиною другого великого і незворотного розколу світового Православ’я. І якщо Ви зараз цього не усвідомлюєте, то це в будь-якому разі рано чи пізно усвідомлять Ваші наступники по кафедрі, яким доведеться розгрібати ці авгієві стайні. Чи вийде в них це зробити, невідомо. Але це неодмінно затьмарить пам’ять про Ваше ім’я в церковній історії.

Сьогодні ж, з огляду на очевидні беззаконня ПЦУ, у Вас, Ваша Святосте, є всі моральні та канонічні підстави покласти їм край і припинити гоніння на Церкву в Україні. Зараз у Вас є не тільки безліч причин, а й усі важелі впливу, щоб виправити цю трагічну помилку. Адже її плоди стали вже очевидні для всієї ойкумени.

Так, змінювати свої рішення не просто навіть простій, звичайній людині, а тим паче ієрарху у Вашому шанованому становищі та поважному віці. Але невже якась особиста честь чи навіть честь кафедри, яку Ви очолюєте, може для Вас стати вищою за реальний порятунок світового Православ’я від нового великого розколу? Невже особиста честь стане для Вас перешкодою, щоб припинити страждання мільйонів православних християн в Україні?

У це неможливо повірити. У це не хочеться вірити.

Ваша Святосте, віряни України не повірять у це, поки ви живі. Вони, обливаючись своєю сповідницькою кров’ю, сподіватимуться на те, що Господь дасть вам зміну розуму і зміну своїх рішень! Адже ми зараз зазнаємо реальних гонінь з боку безбожної влади в Україні та її вірних слуг — так званого «кліру» ПЦУ.

Звичайно, для виправлення ситуації буде недостатньо просто відкликати Томос, який ви видали «православній церкві України». Головне, що зараз зможе заспокоїти хвилювання у світовому Православ’ї, примирити її ієрархів із різних країн і залікувати новий великий розкол, що починається, — це скасування Вашої легалізації українських розкольників. Вони повинні принести покаяння в гріху розколу, і вже тоді можна буде ставити питання про вчинення над ними законних рукоположень. Причому ці питання ніяк не можуть вирішуватися без участі законної Кіріархальної для українського Православ’я Церкви — Руської Православної Церкви, незважаючи ні на які політичні проблеми сьогоднішнього дня.

А це, в свою чергу, неможливо буде зробити без Вашої відмови від чужого духу Церковної Соборності вчення про «першого без рівних», про яке Ви вперше особисто відкрито проголосили в ефірі французького телебачення. Але все це зробити абсолютно необхідно. Інакше канонічний порядок і справедливість так і не будуть відновлені у світовому Православ’ї. А значить так і не буде залікована кривава рана нового розколу, і 2019 рік стане для Церкви таким самим трагічним рубежем, яким став свого часу 1054 рік.

Сподіваємося, Ваша Святосте, на Вашу мудрість і на Вашу здатність змиритися перед шляхами Божими, які так очевидно для всього православного світу відкриває сьогодні Господь. Відкриває у сповідницькому подвигу Церкви-мучениці, Української Православної Церкви. Відкриває також і в антихристиянській поведінці та злобі штучно створеної ПЦУ.

Сьогодні у Ваших руках, як і майбутній мир ойкумени, так і гіпотетичний незворотній розкол світового Православ’я. Просимо Вас, не зробіть фатальної помилки, Ваша Святосте.