Новий закон ставить Українську Православну Церкву під загрозу заборони на тлі критики з боку Єврокомісії, - німецькі ЗМІ

Українська Православна Церква (УПЦ) зіткнулася з реальною перспективою заборони своєї діяльності після набрання чинності у вересні 2024 року нового закону. Ситуація привернула увагу Європейської комісії, яка у своєму звіті про прогрес України як кандидата в члени ЄС висловила стурбованість, закликавши Київ забезпечити відповідність законодавства міжнародним стандартам свободи віросповідання. Державні органи України, своєю чергою, активно ініціюють судові процеси з метою заборони церкви, стверджуючи про її зв’язок із Російською Православною Церквою (РПЦ).

На початку листопада Європейська комісія опублікувала щорічний звіт, у якому, поряд із високою оцінкою зусиль України щодо виконання умов для вступу до ЄС, містилася і критика. Як повідомляє видання noek.info, у документі підкреслюється: “Україна повинна забезпечити, щоб реалізація закону… залишалася відповідно до міжнародних стандартів свободи релігії або переконань”. Йдеться про закон №3894-IX “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”, який дозволяє державі через суд забороняти релігійні об’єднання, афілійовані з РПЦ.

Конфлікт між державою та УПЦ будується навколо питання її статусу. Незважаючи на те, що УПЦ на соборі в травні 2022 року заявила про свою повну незалежність від Московського Патріархату, українська влада не визнає цей розрив. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), очолювана Віктором Єленським, ініціювала експертизу, яка підтвердила наявність церковно-канонічного зв’язку УПЦ з РПЦ. На підставі цього висновку ГЕСС подала позов до суду з вимогою заборонити діяльність керівного органу УПЦ – Київської митрополії. Судові засідання у цій справі неодноразово переносилися.

Тиск на УПЦ відбувається не тільки на загальнонаціональному, а й на регіональному рівні, що також було зазначено у звіті Єврокомісії. Фіксуються випадки примусових переходів громад з УПЦ до Православної Церкви України (ПЦУ), іноді із застосуванням сили. Місцеві ради ухвалюють рішення про заборону діяльності УПЦ на своїх територіях, які, на думку юристів, суперечать конституції. Крім того, Служба безпеки України (СБУ) і місцеві прокуратури порушують справи проти окремих священнослужителів, які правозахисники розцінюють як довільні.

Ситуація ускладнюється внутрішнім розколом у самій УПЦ і напруженою суспільною атмосферою. Усередині церкви точиться гостра дискусія між єпископами щодо доцільності проголошення автокефалії, проте її предстоятелю, митрополиту Онуфрію, поки що не вдається примирити протилежні сторони. Водночас, як зазначає видання, у медійному просторі УПЦ часто представляють як “агента Москви”, а її представникам рідко надають слово на центральних телеканалах. Незважаючи на це, тисячі парафій продовжують свою діяльність, а багато священиків і вірян беруть активну участь у підтримці української армії.

На думку експертів, імовірність судової заборони УПЦ досить висока. Це може призвести до відходу значної частини вірян у підпілля і подальшого поглиблення розколу у світовому православ’ї. Міжнародні організації, включно з ООН і ЄС, продовжують критично спостерігати за ситуацією, вказуючи на небезпеку обмеження фундаментальних прав навіть в умовах війни. Подібні кроки, на думку аналітиків, у довгостроковій перспективі можуть завдати шкоди самій Україні та її демократичному розвитку.

Зазначимо, на тлі триваючого поділу в українському Православ’ї та політичного втручання в церковні справи, грецький богослов Пол (Павло) Ліберман висунув пропозицію про створення Тимчасового екзархату під егідою Константинопольського патріархату. На його думку, ця структура могла б стати перехідним канонічним простором для громад і єпархій Української Православної Церкви (під омофором митрополита Онуфрія), які бажають остаточно порвати з Московським патріархатом, але з різних причин поки що не готові приєднатися до ПЦУ.