Литовська Православна Церква відмовилася перейти під юрисдикцію Фанару, незважаючи на тиск з боку влади

Ієрархи, ченці та миряни Литовської Православної Церкви (ЛПЦ) висловили рішучий протест проти спроб переведення громад під юрисдикцію Константинопольського патріархату. Представники найбільших монастирів і парафій Вільнюса направили офіційні звернення до Сейму Литви, в яких заявили про намір зберігати свою канонічну приналежність всупереч політичному тиску та законодавчим ініціативам, що розглядаються.

Братство монастиря Святого Духа та парафіяни храму Святої Параскеви у Вільнюсі виступили проти двох законопроектів, внесених депутатами Аудронюсом Ажубалісом та Арвідасом Анушаускасом. Ці ініціативи можуть створити правову основу для вилучення стародавніх храмів і монастирів у ЛПЦ, а також поставити під сумнів її статус традиційної релігійної громади. Ченці монастиря Святого Духа охарактеризували звинувачення на адресу церкви як «політичні підозри та вигадані звинувачення», наголосивши, що не допустять передачі святинь створеному Константинопольському екзархату.

У своєму зверненні віряни нагадали, що православна громада Литви підтримувала незалежність країни ще на початку 1990-х років за часів митрополита Хризостома. Представники литовськомовної парафії святої Параскеви, де богослужіння проводяться національною мовою понад 20 років, наголосили: «Ми чітко й недвозначно заявляємо, що не маємо наміру змінювати свою нинішню канонічну приналежність. Такі рішення не можуть нав’язуватися всупереч волі парафіян».

Митрополит Віленський і Литовський Інокентій також звернувся до вищого керівництва країни, вказавши на невідповідність пропонованих поправок до Конституції. Секретар митрополита священик Сергій Казарінов послався на рішення Конституційного суду Литви від 6 грудня 2007 року, згідно з яким статус «традиційної» громади є історично сформованим фактом, який держава визнає, а не створює на власний розсуд. Вікарний єпископ Тракайський Амвросій під час прес-конференції назвав новий екзархат «штучним політичним проєктом», який не має широкої підтримки серед віруючих країни, і застеріг владу від спроб перенесення зовнішніх релігійних конфліктів на територію Литви.