Чи реальне об'єднання УПЦ і ПЦУ в найближчій перспективі?

У ЗМІ опублікували одкровення якогось клірика Болгарської Церкви — архімандрита Діонісія, в якому він «насипав» «інсайдів» з приводу нібито майбутнього об’єднання УПЦ і ПЦУ. Тезисно ці заяви можна звести до таких моментів:

— між УПЦ і ПЦУ ведуться переговори про об’єднання;
— з цього приводу направлено листи на Фанар;
— Фанар виступить посередником у цьому процесі;
— очолить новостворену структуру хтось із Америки (ПЦА або УПЦ в США, до кінця не зрозуміло).

Не те, щоб ця інформація не може відповідати дійсності від слова зовсім, однак, є нюанси, які під час розмов на цю тему, чомусь завжди залишаються не врахованими.

По-перше, абсолютно незрозуміло, чому якимось чином інформація про таку масштабну «угоду» виходить саме з Болгарії, хоча раніше про це ніхто не чув? Враховуючи специфіку українського церковного питання, треба розуміти, що це зовсім не «голка в копиці сіна», а скоріше — величезне шило в маленькому мішку. Тобто, ми стверджуємо, що приховати таку велику інформацію в повному обсязі неможливо. Якби таке відбувалося, про це вже абсолютно точно знали б в Україні.

По-друге, вкрай складно повірити в те, що зараз узагалі можливі будь-які переговори між УПЦ і ПЦУ навіть на низовому рівні. Насамперед, у такому об’єднанні не зацікавлені в самій ПЦУ. Навряд чи функціонери, яких у ПЦУ називають єпископами, витримають появу нових конкурентів під боком. Там і так постійні скандали між колишніми УПЦ КП і УАПЦ, а якщо в одній області з’являться ще по два-три архієреї, це обернеться для них катастрофою.
І потім, на даний момент ПЦУ абсолютно дискредитована як організація, з якою можна про щось розмовляти. Нагадаємо, в ПЦУ, на рівні собору, виступили за заборону УПЦ державою! І це, не враховуючи безперервних рейдерських атак щодо храмів УПЦ, поширення фейків і маніпуляцій щодо УПЦ тощо. До речі, про повну відсутність діалогу з УПЦ не так давно розповідав сам Думенко.

По-третє, у такому розвитку подій не зацікавлений і Варфоломій. На його думку, в Україні він уже переміг. Як він сам заявляв раніше — рішення щодо створення ПЦУ остаточне і перегляду не підлягає. Це й зрозуміло, адже якщо глава Фанару погодиться на такий крок, — це означатиме, що він визнає свою неправоту в темі «подолання» українського розколу. Тому, в розумінні Варфоломія, в УПЦ один вихід — вливатися в ПЦУ на умовах ПЦУ.

Четверте і найважливіше — всі подібні розмови відбуваються без урахування фактора пересічного духовенства і мирян. Після стількох років знущань з боку ПЦУ, переважна більшість простих священиків і вірян УПЦ не хочуть навіть чути про те, щоб об’єднуватися з цією структурою! Як, приміром, священики УПЦ повинні стояти за одним престолом із тими, хто відбирав у них храми? Як віряни УПЦ мають стояти на спільній молитві з тими, хто їх бив і таврував «москалями»? І справа тут не «в правій і лівій щоці», а в елементарному відновленні справедливості, без якого просто не може примирення. Піти на об’єднання з тими, хто роками поспіль намагався тебе «обнулити», означає — визнати правоту їхніх попередніх дій. Визнати, що все, що вони робили — мало сенс.

Таким чином, як нам бачиться, у БПЦ зараз активно намагаються підсолодити пігулку Константинопольському патріарху, який зазнав серйозної невдачі в Болгарії. До цього ж комплексу заходів можна внести роз’яснення з приводу відсутності Варфоломія на першому Богослужінні новообраного Болгарського Патріарха, яке чомусь опублікували від імені Синоду БПЦ, а не прес-служби Фанару. Зрештою, Варфоломій міг би і просто помолитися на зазначеній Літургії або навіть співслужити патріарху Даниїлу. У чому проблема? Проте, очевидно, що в БПЦ не поспішають псувати стосунки з Фанаром, від чого і всі ці спроби загладити враження про невдачу Варфоломія, зокрема, з втягуванням у тему українського питання.