Український історик звинуватив РПЦ і Почаївську Лавру у «Волинській різанині»

Доктор історичних наук, професор, директор Інституту європейської інтеграції Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Гудь заявив, що Україна не несе відповідальності за моральний стан волинських селян періоду Другої світової війни, що в результаті призвів до трагедії, відомої під назвами «Волинська різанина» або «Волинська трагедія». Гудь вважає, що підбурювали волинських селян до нападів на поляків Російська Православна Церква і Свято-Успенська Почаївська Лавра. Про це він розповів в інтерв’ю виданню «Радіо Свобода».

«Два мільйони селян великої Волині, тобто і Житомирщина, і Луцьк з Рівним, були вписані в «чорну сотню». На чолі цієї структури стояв архімандрит Почаївської лаври Віталій Максименко, а митрополит Волинський Антоній Храповицький був ідеологом «чорної сотні». Ба більше, на Правобережжі, тобто на Київщині та Поділлі, «чорна сотня» мала 500 тисяч бойовиків, готових до погрому. Тож ще до Першої світової війни вони вправлялися, як чинити насильство, мучити «іновірців» — євреїв і поляків тощо», — стверджує Гудь.

Історик додав, що жителі Волині до 1915 року називали себе «росіянами» і не мали нічого спільного з «українською ідентичністю». На його думку, таку ментальність у людях формувала саме Російська Православна Церква, яка стояла біля основ «російського імперіалізму».

«Ненависть (до поляків, — ред.) зародилася в щоденному житті кріпосницьких сіл, а ідеологію створювала Російська православна церква. Почаївська лавра була своєрідним «виконавчим центром», реалізатором планів РПЦ на місцях. Її діяльність приносила свої плоди. Так перед Першою світовою війною волинські селяни називали себе «русскими». У них не було української національної свідомості», — переконаний історик.

Варто зазначити, що згідно з українською Вікіпедією, Волинський інцидент або Волинська трагедія (у польській історіографії пол. Rzeź wołyńska, «Волинська різанина») — обопільні етнічні чистки конфліктуючого польського та українського населення, здійснені Українською Повстанською Армією, що підпорядковувалася ОУН (б), військовими відділами ОУН (м) і польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (107, 202), радянських партизанів і українського та польського цивільного населення в 1943 році під час Другої світової війни на Волині.