Як там щодо Румунії?

Як ми і прогнозували раніше, встановити статус КВО щодо визнання ПЦУ Помісними Церквами буде вкрай складно, поки з цього питання коливається Румунська Православна Церква. Непомітно для обивателя минув минулий тиждень, протягом якого, тим не менш, у РумПЦ сталося кілька важливих моментів, що безпосередньо стосуються українського церковного питання.

Перший. 26 жовтня в Бухаресті відбулося спільне Богослужіння глав Румунської та Кіпрської Церков, під час якого архієпископ Кіпрський Георгій пом’янув на Великому вході главу ПЦУ Епіфанія Думенка. У мережі, — особливо в середовищі ПЦУ, — одразу понеслося «румуни ось-ось визнають ПЦУ» тощо. Але ми б не поспішали з висновками з цього приводу і ось чому.

Варто зазначити, що Кіпрська Церква давно визнала ПЦУ, тому де б і з ким не служив глава КПЦ, він буде поминати Думенка. Це вже доконаний акт, на який не зможе вплинути навіть Патріарх Румунський Даниїл. Сама РумПЦ поки що ПЦУ не визнавала і Думенка там ніхто не поминає. Тому цей випадок потрібно розглядати не з точки зору Румунської Церкви, скільки з позиції глави КПЦ.

Другий. Триденний візит глави української ГЕСС Віктора Єленського до Румунії. Він відбувався з 21 по 23 жовтня і відбувся в кілька етапів: візит до Румунської патріархії та румунського уряду. І хоча на цю поїздку Єленського мало хто звернув увагу, саме вона стала вирішальною в темі визнання/невизнання ПЦУ Румунською Церквою, принаймні на даному етапі.

Те, що Єленський їздив вирішувати за визнання ПЦУ — це не секрет. У релізі на сайті ГЕСС чорним по білому написано, що чиновник проговорював у Бухаресті тему встановлення міжцерковних стосунків, і мова тут точно не про УПЦ. Однак, судячи з того, що сталося далі, можна зробити висновок, що праці Єленського не увінчалися успіхом.

Хоча про це і не повідомляють офіційно, в патріархії та уряді Румунії, було поставлено питання реалізації прав румунських меншин в Україні шляхом реєстрації в країні Румунської Православної Церкви в Україні, яку РумПЦ просуває з початку 2024 року. І, схоже на те, що Єленський все-таки знову відмовив Румунській Церкві, увімкнувши «стару шарманку» про Румунський екзархат ПЦУ та інші «геніальні ідеї», які йому нашептали у Думенка.

Третій. Доказом безрезультатності візиту Єленського до Румунії стала одна з тез, яку було озвучено на засіданні Синоду РумПЦ, що відбулося 26 жовтня. Румунська патріархія була змушена констатувати відмову українських профільних органів забезпечити релігійні права румунських нацменшин в Україні шляхом реєстрації в країні РумПЦУ. У Бухаресті вказали на те, що в ДЕСС не можуть пояснити своє рішення законодавчо, що вказує на упереджене ставлення в цьому питанні. Говорячи простіше, в Румунській Церкві дали зрозуміти: немає РумПЦУ — немає і діалогів про визнання ПЦУ.

Спостерігаючи за тим, що відбувається, на перший погляд не зрозуміло, чому Держслужба і ПЦУ не хочуть іти на поступки в такому, на перший погляд, не принциповому питанні? Ну зареєстрували б уже цю РумПЦУ, виписали б кордони, в рамках яких вона може діяти, і справа з кінцями. Однак усе не так просто. У ПЦУ і ГЕСС бояться, що таке рішення може стати прецедентом, за фактом якого на схожий крок зважаться і в інших Помісних Церквах. Історично на українське православ’я претендують не тільки Румунська, а й також Польська та Сербська Церкви, які, в разі повного розгрому УПЦ, цілком собі могли б узяти під свій омофор чи не дві третини парафій канонічної Церкви на західній Україні. А це, своєю чергою, спокуса не тільки для УПЦ, а й для тих парафій ПЦУ, які незгодні з політикою Епіфанія Думенка.

З урахуванням усіх обставин, доходимо висновку, що хоча Румунська Церква і проявляє вкрай складні риси характеру щодо української церковної кризи, проте визнання цією церквою української схизми навряд чи можливе в найближчій перспективі.