Як ПЦУ порушує власний Томос і вторгається в межі інших Помісних Церков

Спроби ПЦУ налагодити відносини з іншими Помісними Церквами відверто забуксували. Чи то остаточно зіпсований імідж ПЦУ, чи то канонічні перешкоди нарешті протверезили представників світового Православ’я, і тепер у Помісних Церквах не висловлюють навіть обережних думок із приводу можливого встановлення відносин з українською схизмою.

Проте в самій ПЦУ не стали переживати з цього приводу і вирішили просто переступати через голови православних Патріархів, вторгаючись у їхні канонічні межі і навіть засновуючи парафії під боком у низки Помісних Церков. Цього разу мова піде про порушення кордонів Єрусалимського патріархату і Польської Автокефальної Православної Церкви.

Очільник однієї з єпархій ПЦУ на Закарпатті Варсонофій Рудник 3 жовтня 2024 року написав у себе у Фейсбук таке: «В одному з найстаріших храмів, що знаходиться вздовж Кувуклії та Гробу Господнього в Єрусалимі, разом із вірянами та священиками Рівненської, Львівської та Закарпатської єпархій ПЦУ, звершили Божественну Літургію». Коментар він супроводив фотозвітом. Що це означає мовою Помісних Церков? ПЦУ, без попередніх санкцій від Єрусалимського патріархату, здійснює культові заходи в межах цієї Православної Церкви. З точки зору міжцерковних відносин (а ПЦУ претендує на встановлення таких), такий крок є вкрай недружнім і вже точно не сприяє встановленню діалогу між ПЦУ та Єрусалимським патріархатом.

Варто зазначити, що в такий спосіб представники ПЦУ поводилися ще до надання їм Томосу про автокефалію, тобто – до визнання Фанаром та його грецькими сателітами. Вони просто підшукували храми католиків або місцевих схизматиків, щоб звідти демонструвати свою невразливість. Природно, таку поведінку, – з огляду на розрахунок на встановлення суб’єктності структури, – на Фанарі навряд чи оцінять позитивно, не кажучи вже про Єрусалим.

Однак ніякі епізодичні появи не варті в порівнянні з повноцінним розгортанням діяльності ПЦУ на чужих канонічних територіях. Нагадаємо, що згідно з одним із положень Томосу про автокефалію ПЦУ, організація не має права на облаштування громад за межами України. Усі раніше засновані парафії УПЦ КП і УАПЦ за кордоном мали перейти до складу Константинопольського патріархату. На ділі все відбувається трохи інакше.

Колишні парафії УПЦ КП і УАПЦ за кордоном не особливо поспішають вклинюватися до складу структур Фанару, раз у раз оголошуючи про демарш і навіть створюючи нові юрисдикції. Ба більше, сама ПЦУ досі створює парафії за кордоном, називаючи їх «капеланськими місіями», існування яких, до речі, не затверджене жодним Синодом організації та ані логічно, ані юридично, ані вже тим паче канонічно не має під собою жодного підґрунтя. Приміром, кілька таких випадків мають місце в сусідній Польщі.

Знають про це в Польській Церкві чи ні, але в Польщі, – в рамках «Капеланської місії ПЦУ в Польщі», – діє 9 парафій ПЦУ. Йдеться про Варшаву, Вроцлав, Познань, Катовіце, Люблін, Краків, Кельце, Лодзь і Гданськ. Таким чином, ПАПЦ, яка не визнала ПЦУ, є єдиною Помісною Церквою, що постраждала від вторгнення українських схизматиків. Приміром, парафій УПЦ в Польщі немає, оскільки між УПЦ і ПАПЦ зберігається Євхаристійне спілкування, а православні українці в Польщі спокійно опікуються в храмах ПАПЦ.

До наведеного вище переліку варто також додати конфлікт між Румунським патріархатом і ПЦУ, який вийшов на рівень міжнародного і погіршив румунсько-українські відносини. Нагадаємо, що зважаючи на тісне спілкування української ГЕСС і ПЦУ, Румунській Церкві протизаконно відмовили в реєстрації своєї структури на території України. Все це вказує лише на одне – ПЦУ поступово маргіналізується, повертаючись до витоків свого неканонічного буття. У зв’язку з цим можна припустити, що втручання Фанару в процес радикальної перебудови створеної ними квазіцерковної структури не за горами.