«Ми віримо не в "русский мир", а в Бога!»: Буковинські священики УПЦ опублікували відкрите звернення

Священнослужителі Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви опублікували відкриту заяву, в якій спростували фейки, поширювані останнім часом прихильниками ПЦУ щодо канонічної Церкви на Буковині. У заяві йдеться про те, що священики і віруючі УПЦ нарівні з усіма моляться і працюють на благо України, тому звинувачувати їх у зраді – означає брехати. Про це повідомляють ЗМІ.

“В першу чергу повинні підкреслити, що ми не віримо в «русский мир» – ми віримо в Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа! У нас — мир Христовий (Ін. 14:27). Наші парафіяни живуть і служать тут, в Україні. Вони моляться, захищають Батьківщину, виступають волонтерами, допомагають ближнім. І звинувачувати їх у зраді — означає зраджувати істину. Віра, яку ми сповідуємо і захищаємо, не є сліпою. Ми добре знаємо, у що і в Кого віримо. Ми — залишаємося з Богом. Ми читаємо Святе Письмо, з’єднуємося з Богом у святих таїнствах і в міру сил працюємо над собою, намагаючись наблизитися до того ідеалу, який подавав Христос. Ми віримо не «за звичкою», а серцем і розумом. Саме це дозволило Православній Церкві встояти на Буковинській землі в часи безбожної влади. І якщо хтось каже, що наша віра не усвідомлена — то це велике зневаження до людей, які, можливо, не мають дипломів богословів, але мають чисту совість і щире серце перед Богом”, — йдеться в тексті заяви.

Крім того, в заяві наголошується, що сьогодні особливо боляче бачити тих, хто називає себе їхніми братами по вірі, але приходить до них з гнівом, захоплює храми, принижує і навіть фізично калічить священиків і віруючих. У тексті зазначено, що УПЦ не шукає ворожнечі і не хоче протистояння. Духовенство хоче лише «жити з Богом, молитися в своїх храмах, не боятися за своє віросповідання, жити у вільній і незалежній Україні».

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що в новій доповіді ООН про ситуацію з порушеннями прав людей в Україні за період з 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року зафіксовані напади на духовенство і віруючих Української Православної Церкви. У документі наведено як приклад ситуації із захопленнями храмів УПЦ на Буковині, при цьому вказується, що інциденти відбувалися за повного потурання правоохоронних органів.