Остання спокуса УПЦ?

Отже, влада зробила наступний крок у боротьбі з УПЦ. Позбавлення громадянства Предстоятеля Української Православної Церкви – акт не тільки безумовно антиконституційний, але і максимально політичний. Але чи стоїть за цим ліквідація УПЦ і які взагалі можуть бути сценарії розвитку даної ситуації, – спробуємо розібратися.

Сценарій №1: Депортація Предстоятеля УПЦ

Таку версію вже встигли висловити на деяких медіа-майданчиках, але нам здається, що це було б дуже просто і ось чому. Навіть у разі затримання або, не дай Боже, примусової депортації Митрополита Онуфрія, це навряд чи сильно вдарить по УПЦ. Церква – це давно усталений інститут з цілком прийнятним адміністративним ресурсом, який може спокійно, в екстрених ситуаціях, функціонувати і без Предстоятеля. У УПЦ є Собор, Синод, Управління справами в кінці кінців. Тому, навіть при найгіршому розвитку подій, ніж для нас безумовно є депортація Предстоятеля УПЦ, Церква зможе функціонувати і далі.

Прекрасним прикладом в даному випадку виступає Естонська Православна Християнська Церква. В Естонії, нагадаємо, близько року тому сталася дзеркальна ситуація, коли з країни був висланий Предстоятель ЕПХЦ Митрополит Талліннський і всієї Естонії Євгеній. Незважаючи на це, управлінські функції були передані вікарію Митрополита Євгенія архієпископу Тартуському Даниїлу, який цілком нормально з ними справляється. У той же час Митрополит Євген керує Естонською Церквою дистанційно.

Іншими словами, в УПЦ відсутнє фокусування на одній особі і, в разі необхідності, з обов’язками Предстоятеля впорається один або група архієреїв УПЦ. В історії це назвуть якимось Синодальним періодом або Соборним укладенням.

Сценарій №2: Арешт Блаженнішого і узурпація влади в УПЦ

У коментарях до хвилюючої нас новини багато підписників висловилися про те, що такий хід з боку уряду розрахований на те, що на місце Предстоятеля УПЦ, у разі його арешту або виселення, в екстреному порядку «продавлять» когось більш лояльного і поступливого, хто зможе піти назустріч владі і почати діалог з ПЦУ «без попередніх умов». Однак, така гіпотеза навряд чи є обґрунтованою з кількох причин.

Перш за все, нікому не вигідно робити з Митрополита Онуфрія мученика. У разі, якщо уряд піде на арешт Блаженнішого, це природним чином викличе відторгнення у більшості Помісних Церков і остаточно поховає і без того крихкі позиції ПЦУ, яку цілком природно звинуватять у зацікавленості в даній ситуації. Крім того, така ситуація боляче вдарить по Патріарху Варфоломію, адже саме з його благословення українське церковне питання стало кризовим не тільки для України, Росії та Фанару, а й для всього Православного світу. Арешт ні в чому не винного старця, який не промовив ні слова за останні три роки – це, як то кажуть, той самий «ту мач», який, в середовищі Помісних Церков, буде поставлений главі Фанару «на вид».

І російський паспорт Блаженнішого, навіть якщо він є, в даному випадку взагалі не стане аргументом для Варфоломія, у якого є, напевно, не одне, а три-чотири громадянства: Туреччини, Греції та США як мінімум. Зверніть увагу, що греки, які перебувають у постійній конфронтації з турками, чомусь не вимагають від Патріарха Варфоломія відмовитися від турецького підданства.

По-друге, відповідаючи на версії про те, що на посаду Предстоятеля УПЦ поставлять когось більш поступливого, щоб об’єднати УПЦ з ПЦУ. За Статутом УПЦ, Предстоятель – це виборна і довічна посада. Замінити Предстоятеля можна лише тоді, коли він помре або відмовиться від предстоятельства в силу об’єктивних причин. Навіть якщо, чисто теоретично, спробують використати цей протокол, тоді він однозначно зустріне відторгнення у більшості єпископату, духовенства і мирян УПЦ, оскільки буде очевидним весь фарс ситуації. У підсумку, влада отримає, як мінімум, новий розкол, а як максимум – дулю.

Сценарій №3: Версія редакції Raskolam.net

Незважаючи на всю емоційність ситуації, ми продовжуємо «гнути свою лінію», яку ми запропонували читачам близько півроку тому. Суть її зводиться до того, що все, що відбувається з УПЦ, необхідно аналізувати виключно в контексті геополітики та російсько-українських відносин.

З світських джерел інформації ми дізнаємося про те, що найближчим часом відбудеться черговий раунд російсько-українських переговорів, які повинні привести до врегулювання війни. Очевидно, що позиції України на майбутніх переговорах вкрай вразливі: територіальні втрати, повний розвал економіки, політична дестабілізація в силу зрозумілих всім причин. Що ж запропонують представники української делегації в якості козирів на чергових переговорах у Стамбулі? Один з небагатьох аргументів – це, природно, права і свободи УПЦ.

У зв’язку з цим, на думку нашої редакції, позбавлення громадянства Предстоятеля УПЦ розуміється як останній козир, який український уряд може запропонувати російській стороні. Тобто, «дивіться, ми можемо зробити ось так, однак, якщо ви, наприклад, зупините наступ на Сумську та Дніпропетровську області, тоді ми зможемо пригальмувати і заморозити тему з Онуфрієм».

Таким чином, позбавлення громадянства Предстоятеля УПЦ – це підвищення ставок у політичному треку, і, свого роду, посил, сенс якого зводиться до того, що українська сторона не зупиниться ні перед чим, щоб виторгувати собі хоч якісь бонуси перед майбутнім мирним угодою, яка буде катастрофічною з політичної точки зору. Саме для цього, протягом кількох останніх місяців, шляхом соцопитувань, прокачувалася тема про те, що українці готові відмовитися від заборони УПЦ, якщо це допоможе привести до миру.

Найголовніше в цій ситуації те, як відреагує Росія. Звичайно, російська сторона може сприйняти ці ризики цілком серйозно і відгукнутися на окремі вимоги української сторони. Однак, цілком можливо, що в Росії ситуацію з Предстоятелем УПЦ сприймуть як блеф і навіть допустять момент депортації Блаженнішого, щоб максимально використати цей трек на міжнародному рівні. Мовляв, «дивіться, а ми ж були праві, коли говорили про те, що в Україні править фашистський режим, який влаштовує гоніння на найбільшу релігійну організацію, аж до депортації її лідерів».

Таким чином, ми на сто відсотків впевнені в тому, що скасування громадянства Предстоятеля УПЦ – це суто політичний хід, який українська сторона готова використовувати як аргументи в переговорному процесі. У той же час, ми не виключаємо, що росіяни на цей «фінт» не купятся, через що Предстоятеля УПЦ можуть депортувати з країни, посиливши, при цьому, тиск на Церкву.