Чи не час розставити крапки над «і»?

Керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич) вирішив продовжити свій заочний батл із «Софійським братством». Після того, як на його перший текст, в «братстві» відреагували критикою діяльності самого митрополита, ієрарх вирішив піти далі і вибрав стратегію, яка, однак, навряд чи буде успішною.

Перш за все, вже сам факт того, що друга людина в Церкві вдається до дискусій такого роду за допомогою інтернету, вказує на ту системну кризу, яка утворилася в Церкві за останні роки. Те, що раніше вирішувалося «дзвінком з Києва», зараз фактично вийшло з-під контролю. Хоча в «Софійському братстві» скаржаться, що на них чиниться тиск правлячих архієреїв, насправді це не відповідає дійсності. Організація, користуючись високопоставленим «дахом» у ДЕСС і СБУ, чи не відразу стала автономною, і кожен «братик», що належить до УПЦ, точно знає – правлячі архієреї, як і митрополія, можуть хіба що насипати їм солі на хвіст.

Саме тому, замість того, щоб вирішувати питання з задертими попами з «братства» предметно, архієреям УПЦ доводиться натяками і через інтернет демонструвати своє ставлення до цієї організації та її членів. Наприклад, останнім часом не було опубліковано жодного указу про заборону в служінні щодо священиків УПЦ, які входять до «братства» і перейшли до ПЦУ. Жоден з них перед цим не позбавлявся настоятельства і навіть не отримував догани за свої деструктивні та провокаційні дії, а саме цим організація і займається.

Друге, що впадає в око, — це безапеляційна позиція митрополита Антонія, яку можна звести до одного — архієрей гідний поваги і не може бути підданий критиці просто тому, що він архієрей. Звичайно, ми жодним чином не посягаємо на єпископську гідність будь-якого діючого архієрея Церкви. Однак варто визнати наявність людського фактора, який виражається в тому, що в УПЦ є владики, які співчувають ідеям «Софійського братства» і поділяють думку про те, що піти на умови держави, а пізніше — об’єднатися з ПЦУ — це єдиний вихід із сформованої церковної кризи в Україні. Так, вони не завжди говорять про це прямо, проте це є і, при всій повазі до митрополита Антонія, ми цей факт ігнорувати не можемо.

Природно, що не реагувати на такі дії окремих представників єпископату і духовенства УПЦ не можна. Однак, якою ж має бути реакція? Як нам здається — Євангельською. Святе Письмо говорить нам про те, що горе тим, через кого приходить спокуса. А те, що відбувається в «Софійському братстві», — мається на увазі наявність в організації священиків УПЦ, опозиційно налаштованих до своєї ж Церкви, — це саме спокуса і є. Для інших священнослужителів. Для мирян. Тому, варто було б не вести з ними заочну полеміку, а поставити перед кожним з них питання прямо — ви або з УПЦ, або ні. Якщо з УПЦ, — поверніться до виконання присяги, дотримуйтеся канонічного ладу Церкви і не підігравайте ПЦУ, оскільки вони вже дали зрозуміти, що буде або так, як вони хочуть, або ніяк. Якщо ні, — переходьте в ПЦУ і не обурюйте церковну громадськість своїми діями.

Те ж стосується і архієреїв. Незабаром, а саме 17 серпня, єпископат УПЦ збереться у зв’язку з черговою річницею інтронізації Предстоятеля УПЦ. Як нам здається, це можливість, яку можна використати для того, щоб поставити давно хвилюючі всіх питання тим, у кого переважає «альтернативне бачення» розвитку УПЦ після 18 серпня, коли набуде чинності вимога ДЕСС.

Як нам здається, це буде чесно і по-євангельськи: так-так! ні-ні! Досить вже випробовувати Боже терпіння! Поки УПЦ не очистить себе зсередини, ми так і будемо жити в атмосфері взаємних підозр, чекаючи і прораховуючи, — хто наступний повстане проти єдності Церкви. Господь, послав нам ці випробування, дав можливість вигнати з УПЦ все, що чуже Церковній самобутності. Не використовувати такий момент для самоочищення — буде злочином з нашого боку.