Що думав і говорив про ПЦУ митрополит Черкаський Софроній

Підлі і абсолютно безпринципні спроби прихильників ПЦУ переписати історію УПЦ і скористатися чужим авторитетом спостерігаються далеко не вперше. Останні кілька років вищі особи ПЦУ топчуться по пам’яті покійного Предстоятеля УПЦ, приписуючи йому те, чого він не говорив, що відбувається з подачі його колишнього сподвижника — Олександра Драбинко. Цього разу аналогічна ситуація сталася в Черкасах, де адепти ПЦУ, які захопили більшу частину храмів УПЦ в місті, вирішили прикрити свої злодіяння авторитетом покійного глави Черкаської єпархії УПЦ митрополита Черкаського Софронія, випустивши книгу про архієрея. Характерно, що подається все таким чином, ніби митрополит Софроній чи не мріяв про те, що всі його праці стануть фундаментом для ПЦУ в регіоні.

Причини того, що відбувається, природно, ми можемо зрозуміти, адже всі, хто пам’ятає митрополита Софронія, можуть з упевненістю сказати, що він був одним з найбільш проукраїнських ієрархів УПЦ і послідовно дотримувався курсу на канонічну автокефалію Української Православної Церкви. Однак, чи означає це, що архієрей підтримував створення і розвиток ПЦУ? НІ! Більш того, митрополит Софроній був категорично проти Томосу від Константинопольського патріархату і втручання глави Фанару в українське церковне питання. Нижче наведемо кілька цитат, які чітко дають зрозуміти, як митрополит Софроній ставився до ПЦУ і чи мають представники схизми в Черкасах моральне право прикриватися його авторитетом.

Митрополит Софроній про «Об’єднавчий» собор 2018 року:

«Це був собор не об’єднання, а собор розкольників. І найвищим на ньому був Константинополь. Вийшов ще один розкол. Ви ж чули, що говорив Філарет (предстоятель УПЦ КП)? Він говорив, що був патріархом, залишився патріархом і надалі буде патріархом. Все. Він і надалі керуватиме церквою. А кого поставили?».

Про Єпіфанія Думенка:

«Ну а хто він такий? По-перше, він – юнак. По-друге, він – онук Філарета».

Про своє ставлення до ПЦУ:

«Я – вільна людина, не хочу бути васально залежним від греків. Це не автокефалія. Їхній статут говорить про те, що у нас в Україні утворилася грецька церква. Вони зробили церкву повністю залежною від греків. Це просто васальне захоплення. Греки хотіли зробити і зробили це. У Константинополі ж немає парафій, там немає церкви, там є тільки єпископи. А в Україні відвалилася велика територія, де можна буде розгорнути свою діяльність».

Про залежність УПЦ від Москви:

«Залежність від кого? Залежність тоді, коли ми платимо внески, коли ми все виконуємо під протекторатом Москви. Ось це залежність. Ми висвячували єпископів, вони давали клятву Києву. Ми відкривали монастирі, навіть третю лавру в Україні відкрили. У той же час не брали ніякого благословення ні в кого в Москві. Ну так, оскільки митрополит Київський постійний учасник засідань Священного синоду (РПЦ), то він постійно доповідав, що так-то і так, такі зміни у нас в церкві відбулися. І все».

Так, можливо, митрополит Софроній у чомусь був простаком. Можливо, не до кінця вникав у всі нюанси. Але він абсолютно точно не хотів, — тоді — у 2018 році, — стати «корисним ідіотом» на так званому об’єднавчому соборі, тому що прекрасно розумів, до чого це все призведе. І він мав рацію. Як у воду дивився. А якби дожив до захоплення Кафедрального собору УПЦ у Черкасах, який був побудований завдяки йому, то напевно був би першим і найжорсткішим критиком нинішньої ПЦУ та її агресивної політики щодо УПЦ.