Хто стоїть за спробами реанімувати ідею створення Екзархату Фанару для УПЦ

У міру наближення повної заборони УПЦ все частіше лунають заклики до створення Екзархату Константинопольського патріархату для тих, хто після поразки канонічної Церкви в правах, не захоче переходити в ПЦУ. Характерно, що цю тему піднімають, в більшості випадків, далеко не в середовищі УПЦ, а саме ті, хто останні кілька років відверто лобіював інтереси ПЦУ. В цілому ідея не нова, і вже навіть призабута. Однак хтось намагається вдихнути в неї життя, очевидно відчуваючи слабку надію: а раптом вийде? У даному випадку ми вбачаємо наступну групу зацікавлених осіб: нинішній екзарх Фанару в Україні єпископ Команський Михайло, «Софійське братство» (читай — ПЦУ) і окрема частина УПЦ.

Екзарх, який мріє стати епархом

Про те, що у єпископа Команського Михайла є свої амбіції, стало ясно давно. Ще б пак! Цілий представник Константинопольського патріархату в Україні! Гарний і гучний титул. Ось тільки звання не відповідає дійсності. «Команський» — це не Київський, не Чернігівський і навіть не Корсунський. Кафедри немає. Єдиний храм, який надали в користування, і той доводиться ділити з державою. На тлі, наприклад, Африканського екзархату РПЦ, екзархат Фанару в Україні виглядає як польське консульство у Львові.

Найгірше те, що є запит, адже до Аніщенка дійсно неодноразово зверталися клірики УПЦ. Однак це сподівання залишається без відповіді, з огляду, очевидно, на непохитну позицію з даного питання Патріарха Варфоломія. У той же час, хіба глава Фанару — не господар свого слова? Сьогодні дав, завтра може забрати. З огляду на це, єпископ Команський активно працює проти ідеї — загнати всю УПЦ в ПЦУ. На початку 2025 року на одному з профанарських сайтів навіть вийшла публікація про те, що Аніщенко регулярно скаржиться патріарху Варфоломію на главу ПЦУ Єпіфанія Думенка і взагалі на все, що виконує ПЦУ щодо УПЦ. Мовляв, «ви їм, ваша святосте, дали завдання «об’єднувати», а вони навпаки — роз’єднують ще більше».

Ця інформація цілком відповідає дійсності. За нашими даними, навколо Аніщенка вже давно сформувався цілий пул з десятків священиків УПЦ, які, — то поодинці, то колективно, — надсилають на Фанар слізні листи і звернення з проханням — прислухатися до благань і надати канонічну альтернативу хоча б на деякий час. Патріарше серце ж не камінь, може, і розтане. І, як нам повідомляють джерела, лід, хоч і ледь помітно, але таки зрушив з місця. Крім того, у Аніщенка і ко з’явилася серйозна підтримка в особі глави Архієпископії Фанара в США Єлпідофора, який одночасно вирішує власні питання, намагаючись послабити вплив на Варфоломія старця-митрополита Халкідонського Еммануїла.

Таким чином, у разі якщо авантюра Аніщенка таки вдасться, він цілком зможе стати не номінальним, а цілком реальним екзархом з ДВОМА-ТРЬОМА СОТНЯМИ парафій забороненої УПЦ. Цілком ймовірно, що до цього об’єднання приєднаються також і окремі члени ПЦУ, яким правління Думенка стоїть поперек горла. Основним аргументом на користь такої версії може стати саме те скрутне становище, в якому опиниться УПЦ у разі повної заборони. Те, що ПЦУ перетворилася на умовну «мавпу з гранатою» і її складно контролювати, на Фанарі вже зрозуміли, залишається лише чекати, чи будуть на це реагувати так, як того очікує єпископ Команський і його українські друзі.

«Софійське братство»: ПЦУ, яка не хоче бути в ПЦУ

Як ми вже неодноразово писали, саме з середовища цієї організації, представленої в основному колишніми священиками УПЦ, які перейшли в ПЦУ, все частіше лунають заклики до створення Екзархату для забороненої УПЦ. Це й не дивно, адже більшість членів цієї організації прекрасно розуміють вразливий канонічний статус ПЦУ, а за останні кілька років Думенко сформував собі таку репутацію, що навряд чи ще хоча б одна Помісна Церква визнає українську схизму.

Під час передачі ведуча, до речі, згадала клірика ПЦУ Андрія Ковальова, про роль якого в дискредитації Єпіфанія Думенка ми вже колись писали. Саме Ковальов раніше заявляв, що у ПЦУ взагалі можуть відібрати Томос, до тих пір, поки українська церковна криза не буде врегульована. Нещодавно він також давав інтерв’ю, в якому закликав надати УПЦ канонічну альтернативу.

Іншими словами, до завдань «Софійського братства», — крім внутрішнього розбрату в УПЦ, — додалося ще й розхитування ПЦУ. Навряд чи Єпіфаній Думенко буде в захваті, якщо план з Екзархатом Фанару для УПЦ таки вдасться втілити в життя.

Екзархат для УПЦ як спосіб перечекати бурю

Цілком природно, що в самій УПЦ також є прихильники ідеї «рятівного кола» у вигляді екзархату після повної заборони Церкви. Цю групу не можна назвати організованою. Вона скоріше ситуативна. Тобто, на даний момент у них одне бажання — вийти з-під удару з найменшими втратами. У ПЦУ вони йти не хочуть, адже від них відвернуться люди, але і з державою сваритися не хочеться, оскільки втрата реєстрації та нерухомого майна істотно ускладнить і без того непросте існування.

У зв’язку з цим, варіант з екзархатом, якщо він буде наданий, їх цілком влаштує. А що? Москва не захистила. Іншим Помісним Церквам зайти на територію України не дають. До Константинополя хоч і є питання, але на них цілком можна закрити очі, якщо це допоможе зберегти свою суб’єктність. Таким чином, від ідеї увійти до екзархату Фанару вони навряд чи відмовляться, якщо така можливість надасться. Скільки буде таких єпископів і священиків — зараз сказати складно. Багато з тих, хто зараз «б’є себе в груди», цілком може переосмислити своє ставлення до даного питання, адже точку зору часто визначає місце сидіння.

«Ваша Святосте, воно вам потрібно?»

Напевно, десь таке питання регулярно задає Патріарху Варфоломію його радник старець-митрополит Халкідонський Еммануїл. Він, будучи досвідченим церковним політиком і лобістом інтересів Єпіфанія Думенка на Фанарі, цілком ймовірно, окреслює Святійшому всі можливі ризики, у разі якщо Екзархат для УПЦ таки буде наданий.

Перш за все, це репутаційні втрати. Надати екзархат для УПЦ — означає визнати, що Томос не допоміг вилікувати розкол в українському Православ’ї, на що попередньо був розрахунок. З іншого боку, це і так очевидно, адже УПЦ — це не якась там єпархія на Занзібарі. Мільйони громадян України фактично вигукують «OXI» діям Патріарха Варфоломія в Україні. І адже є за що!

Друге, канонічні колізії. Як будуть ділити владу ПЦУ і Екзархат Фанара на території України — можна собі тільки уявити. Вийде так, що будь-який середньостатистичний служитель культу ПЦУ, у разі якщо йому щось не сподобається, зможе перескочити в Екзархат Фанара, який репутаційно і канонічно буде на кілька порядків вище в статусі. У той же час, у Варфоломія вже є досвід «розподілу зусиль» на території іншої Помісної Церкви. Єпархії Фанару в Греції — явне тому підтвердження. І ніякий Ієронім йому там не указ! Так з чого раптом він буде боятися Епіфанія? Не втримав парафію? Твої проблеми!

Крім того, в ідеї екзархату на території України є і свої переваги, адже фактично мова йде про сотні парафій і монастирів, які підпадуть під пряме підпорядкування Константинополю. Це і фінансові, і майнові надбання. У цьому контексті не такою вже й неймовірною виглядає інформація, яку нещодавно озвучив український політолог Костянтин Бондаренко, який заявив про підготовку передачі Києво-Печерської Лаври та інших об’єктів культової нерухомості у власність Фанару. Хіба це можливо оформити інакше, ніж через екзархат?

З огляду на всі «за» і «проти», ми оцінюємо ймовірність створення Екзархату Фанару для УПЦ після повної заборони Церкви як високу.