Ми не можемо визнати дійсності рукоположень членів ПЦУ через якийсь папірець, - ієрарх УПЦ

Ректор Київської Духовної Семінарії та Академії архієпископ Сильвестр (Стойчев) прокоментував питання дійсності священицьких хіротоній представників ПЦУ. Ієрарх стверджує, що висвячення значної частини служителів ПЦУ не може бути визнано з огляду на канонічні розбіжності та канонічну практику Церкви. Крім того, архієрей переконаний, що наявність Томосу про автокефалію ПЦУ жодним чином не може бути підставою для того, щоб змінити ставлення до цього питання. Про це він розповів у подкасті на Ютуб-каналі ДНК.
“Тема дійсності хіротоній є однією з найважливіших. Ті, хто вважає, що проблема хіротоній надумана і має бути знята з розгляду, постійно шукають якісь історичні паралелі. Це або історія з РПЦЗ, або історія з болгарами тощо. Однак, насправді, жодна з цих історичних аналогій не є схожою з історією УАПЦ та Київського патріархату. Тому, що навіть коли існує фактичний розкол, все ж таки: заборона – це одне, позбавлення сану – це інше, а анафематствування – третє. Ось, до прикладу, ситуації в Болгарії. Там справді було накладено церковні заборони, але непорівнянні з тими, які були на представниках Київського патріархату та УАПЦ. В історії ж з РПЦЗ, хоч і були накладені заборони Московським патріархатом, але не на всіх, а лише на тих, хто очолював цей рух. Це, якщо я не помиляюся, вісім архієреїв. Але крім заборони в служінні, на них не було складніших покарань: у вигляді позбавлення сану або анафеми”, – зазначив архієрей.
Ректор КДАіС вказав на те, що свого часу всі Помісні Церкви висловили згоду з тим, що ієрархія української схизми втратила свою канонічність. Більше того, він навів приклади, коли служителів УПЦ КП перерукополагали у випадках, коли вони хотіли продовжувати своє служіння в Європі у складі Константинопольського патріархату.
“Проблема в тому, що всі Помісні Православні Церкви ухвалили рішення про те, що ієрархія Київського патріархату втратила канонічність. І тепер сказати, що до питання інший підхід, не так просто, як здається. Я особисто знаю приклад священика, який був у Київському патріархаті, отримав там сан, переїхав до Європи і вирішив перейти в Константинопольський патріархат. Це було на початку 2000-х. Коли він написав до Константинополя, щоб його прийняли, рішення Фанару, знаєте, яке було? Повторна хіротонія! І його заново висвятили і на диякона, і на священика. А як зараз сказати, що хіротонії (у ПЦУ, – ред.) дійсні? З чого раптом? На основі яких рішень? […] Насправді в Церкві, – що б вони там не розповідали, – ніколи не було так, що сьогодні ми не визнаємо (хіротонії, – ред.), а завтра – визнаємо. Як? Через якийсь папірець? Адже ми Православна Церква і в нас на все є сакральні дії. Ми навіть коли їмо, читаємо “Отче наш” і осіняємо їжу хресним знаменням. Як, без сакральної дії, було відновлено священицьку благодать? За допомогою чого?”, – зазначив архієпископ Сильвестр.
Особливе обурення в ієрарха УПЦ викликає той факт, що 2018 року Константинопольський патріархат прийняв так звані апеляції колишніх голів УПЦ КП і УАПЦ і відновив їх “у сані”, навіть не взявши до уваги той факт, що екс-глава УАПЦ Макарій Малетич, до ухилення в розкол, був священнослужителем, а не єпископом.
“Моя позиція така: проблема є і, на жаль, вона не була вирішена таким чином, щоб нас переконати. Крім того, у справі апеляцій Філарета Денисенка (глава УПЦ КП, – ред.) і Макарія Малетича (колишній глава УАПЦ, – ред.) сказано, що їх незаконно усунули, а тому їх поновлюють, і їх визнають у тому сані, в якому вони були до позбавлення його сану. Але вибачте! А в якому сані був Макарій Малетич до розколу? (Макарій Малетич, до ухилення в розкол у 1989 році, був у сані рядового священнослужителя, – ред.). Якщо Філарет до розколу був митрополитом, а в цьому випадку тоді як?”, – зазначив він.
Нагадаємо, нещодавно Патріарх Болгарський Даниїл прокоментував ситуацію довкола українського церковного конфлікту та теми створення ПЦУ, вказавши на наявність “суттєвих канонічних перешкод” для її визнання. За його словами, більшість Помісних Православних Церков не визнали цю структуру, а саме церковне питання в Україні тісно пов’язане з геополітичними конфліктами.