Ієрарх Фанару: Поділ Православних і Орієнтальних Церков не богословський, єдність можлива

Архієпископ Американський Елпідофор (Грецька Православна Архієпископія Америки, Константинопольський Патріархат) заявив, що поділ між Східними та Орієнтальними (Дохалкідонські Церкви, — ред.) Православними Церквами за своєю суттю не є богословським. Він наголосив, що, незважаючи на досягнуті десятиліття тому богословські угоди, єдність досі не відновлено через не-богословські причини. У своєму виступі ієрарх також різко розкритикував сучасні розриви спілкування, спричинені юрисдикційними суперечками.

Виступаючи 4-6 листопада на конференції Хаффінгтонського екуменічного інституту «Східні та Орієнтальні Православні Церкви: Просування діалогу» в Брукліні, Массачусетс, архієпископ Елпідофор кинув виклик тому, що він назвав «богословським романтизмом» стосовно церковних розділень. «Ми завжди романтично думаємо, що всі причини нашого розділення є богословськими. Це богословський романтизм, церковний романтизм, який мало пов’язаний з реальністю, історичною реальністю істинних причин, через які у нас немає спілкування»,— заявив він. Як підтвердження своїх слів він навів історичні події після Четвертого Вселенського Собору в Халкідоні, зазначивши, що «принаймні 200 років після Четвертого Вселенського Собору в нас було спілкування», незважаючи на христологічні розбіжності. На думку архієпископа, поділ зрештою був спричинений політичними, а не богословськими факторами, такими як «арабські вторгнення» і переслідування візантійськими імператорами християн, які не прийняли Халкідон.

Як зазначив архієпископ Елпідофор, богословський діалог між Східними Православними та Орієнтальними Церквами «був завершений десятиліття тому». Він послався на Об’єднану комісію з богословського діалогу між Східною Православною Церквою та Орієнтальною Православною Церквою, яка зустрічалася кілька разів від 1964 до 1993 року, підготувавши узгоджені заяви в 1989 і 1990 роках. Остання з них стверджує: «Тепер ми ясно зрозуміли, що обидві сім’ї завжди вірно зберігали ту саму справжню Православну Христологічну віру і нерозривну спадкоємність апостольської традиції, хоча вони використовували христологічні терміни по-різному».

Незважаючи на цю угоду, архієпископ описав подальший глухий кут: «Ми домовилися про богослов’я. Про все. Є угода. Вона була укладена десятиліття тому. А потім ми зрозуміли: ‘Гаразд, а тепер що?’ Єпископи опинилися в глухому куті, тому що побачили, що богослови домовилися». Він додав, що єпископи «не готові з інших причин цього разу, не з богословських причин. Вони не готові до спілкування, до єдності. Це означає, що ми нечесні, коли говоримо, що справжні причини, через які ми не об’єднані і в нас немає спілкування, є богословськими причинами». Ба більше, на його думку, навіть духовенство часто не розуміє богословських відмінностей. «Якщо ми опитаємо не мирян, а духовенство обох традицій, Орієнтальних і Східних, і спитаємо їх, у чому різниця між двома Церквами — богословська, христологічна різниця — духовенство, а не миряни, не мають жодного уявлення. Така реальність».

Архієпископ також піддав критиці те, як легко сучасні Православні Церкви розривають спілкування через юрисдикційні суперечки. Він навів як приклад нещодавно подоланий розрив між Єрусалимським та Антіохійським Патріархатами через юрисдикцію над Катаром, а також розрив спілкування Московського Патріархату з тими, хто прийняв Томос Константинополя про автокефалію, наданий «Православній Церкві України». Серед інших нещодавніх прикладів був розрив спілкування між Патріархом Варфоломієм і Священним Синодом Константинополя з Архієпископом Афінським Христодулом у 2004 році через питання щодо юрисдикції над кількома єпархіями в північній Греції.

На закінчення архієпископ Елпідофор виніс жорстку оцінку: «Будемо чесними, якщо ми віримо, що богословської угоди достатньо для просування до спілкування, то інша можливість — це лицемірство. Ми нечесні, коли ведемо діалог».

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що Предстоятель РПЦ Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил провів зустріч із делегацією Коптської Церкви, яка прибула до Москви для участі в Комісії з діалогу між Руською Православною Церквою і Коптською Церквою. Під час зустрічі, зокрема, обговорювалася заборона Української Православної Церкви.