Митрополит Антоній: Церковна єдність можлива тільки в Істині Христовій

Нещодавні урочистості в пам’ять I Вселенського Собору, організовані Патріархом Варфоломієм за участю Папи Римського, знову актуалізували дискусії щодо природи церковної єдності та суворого дотримання канонічного права. Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) наголосив, що істинна єдність у Церкві можлива тільки в Істині Христовій, відкидаючи спроби примирення істини з помилкою. За його словами, ці події лише підтверджують багаторічну послідовність Константинопольського патріархату в порушеннях канонів, кульмінацією яких стало визнання розкольницьких структур в Україні.

Як повідомляє Pravlife.info, згадані урочистості в турецькому Ізніку не викликали широкого резонансу ні у світських, ні навіть у більшості релігійних ЗМІ. Автори звернули увагу на «сумнівні літургійні експерименти» Патріарха Варфоломія під час спільних молінь із Римським Папою. Зазначається, що подібні дії ієрарха Константинопольського патріархату, який претендує на буквальне розуміння титулу Вселенського патріарха, вже не викликають бурхливої реакції, стаючи «якоюсь нормою для Константинополя», хоча для Православ’я така поведінка не є нормою.

Протягом багатьох років Православні Церкви з тривогою спостерігали за порушеннями канонів з боку Фанару. Однак, заради збереження церковної єдності, до них ставилися поблажливо. Митрополит Антоній вказує, що результатом такої поблажливості стало прийняття в юрисдикцію Константинополя структури, яку сам Патріарх Варфоломій тривалий час називав розкольницькою, без покаяння її членів та належного рукоположення. Цей крок, за його словами, став останньою крапкою, підкреслюючи, що легалізація розколу в Україні є не «випадковим прикрим епізодом», а наслідком практично вікових, свідомих і послідовних дій Константинопольського патріархату.

Митрополит Антоній нагадує, що святкування 1700-річчя I Вселенського Собору лише певною мірою було пов’язане з його істинним змістом. Нікейський Собор був насамперед торжеством православної істини над аріанською помилкою, а не просто символом зовнішньої згоди. Подібно до нього, всі Вселенські Собори були свідченням перемоги Церкви над спотвореннями віри та її вірності істинному вченню Христовому.

У сучасному контексті слово «єдність» часто використовується в широкому і невизначеному сенсі. Однак для Церкви, як підкреслює Митрополит Антоній, істинна єдність можлива тільки в істині Христовій і у відданості Євангелію, а не в спробах змішати істину з помилкою або примирити непримиренне. У зв’язку з цим цитується заклик святого апостола Павла: «Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?» (2 Кор. 6:14-15). Ці слова покликані допомогти християнам зберігати духовну тверезість і розрізнення, особливо коли лунають заклики до «єдності за будь-яку ціну», що може мати на увазі розмивання принципів віри та нехтування канонічним порядком.

На тлі цих тверджень, заклики до Української Православної Церкви терміново «налагоджувати контакти» з Константинопольським патріархатом потребують украй уважного і відповідального богословського розгляду, з урахуванням непростих обставин, в яких перебувають Церква та її вірні чада. Щоб не заблукати серед безлічі сучасних голосів та ініціатив, християнам важливо невпинно звертатися до Священного Писання, творінь святих отців і канонічного Передання Церкви. Не менш важливо зберігати тверезість душі, зміцнюватися в молитві, жити покаянням і брати участь у Таїнствах для збереження вірності Христу на шляху істини.

Нагадаємо, раніше єпископ Браницький Іоанн, перший вікарій Софійської митрополії Болгарської Православної Церкви, зробив резонансну заяву, наголосивши, що істинне відновлення спілкування з Римо-Католицькою Церквою (РКЦ) неможливе без її покаяння. Владика Іоанн особливо підкреслив, що сучасне вчення екуменізму, яке оминає необхідність покаяння, було ще в XX столітті викрите преподобним Серафимом Соболєвим і, по суті, є шляхом, що вводить віруючих в оману.