Митрополит Антоній про випробування УПЦ: "Скорботи, які переживаємо сьогодні, є не покаранням, а ознакою обрання"

Митрополит Антоній (Паканич), керуючий справами Української Православної Церкви, виступив із глибокими роздумами про шлях УПЦ, від її відродження після розпаду Радянського Союзу до нинішніх випробувань. У своїй публікації, як повідомляє Pravlife.info, він наголошує на історичному внеску Церкви в культуру й освіту України, її неухильному зростанні, а також на безпрецедентному тиску з боку держави, який виражається у звинуваченнях, рейдерських захопленнях храмів, переслідуванні духовенства і спробах “перепрошивки” релігійної свідомості, закликаючи до духовної стійкості та вірності.

Роздуми владики Антонія починаються зі спогадів про кінець 80-х років XX століття, коли, незважаючи на атеїстичну владу, відзначалося 1000-річчя Хрещення Русі. Ця подія стала точкою відліку для духовного пробудження, відкриття тисяч парафій, духовних шкіл і монастирів, включно з Києво-Печерською Лаврою. Люди, спраглі повернення до православної віри, сприяли бурхливому розвитку церковного життя, яке було обмежене протягом майже цілого століття.

З розпадом СРСР і прийняттям Конституції незалежної України було задекларовано демократичний принцип відокремлення Церкви від держави та невтручання в її життя. УПЦ, як зазначає митрополит Антоній, протягом 30 років зростала кількісно та якісно, прикрасивши українську землю тисячами золочених куполів. Однак, незважаючи на конституційні гарантії, нова влада одразу ж стала втручатися в релігійне життя, активно підтримавши розкол, що виник. Проте, завдяки мужності архієреїв на Харківському Соборі 1992 року, були затверджені принципи, що забезпечили визнання УПЦ всіма Помісними Православними Церквами як єдиної канонічної Церкви в Україні.

Владика Антоній підкреслює, що Українська Православна Церква ніколи не поводилася агресивно щодо інших конфесій. Він згадує слова колишнього керівника Державної служби з етнополітики пана Єленського, сказані 2012 року: “… до честі УПЦ, вона, незважаючи на свої масштаби і сьогоднішні можливості, не пригнічує Київський Патріархат і не забирає в них храми”. Ця поведінка, що ґрунтується на євангельських заповідях про любов, разюче контрастує із сучасними діями деяких конфесій, які використовують агресивну фізичну силу, обман і наклеп за підтримки державних інституцій.

Церкву, за словами митрополита, створено Христом як дороговказницю в життя вічне, з чітким розмежуванням сфер відповідальності із земною владою: “Кесарю кесареве, а Боже Богу”. УПЦ завжди проповідувала збереження мультикультурності України і пропонувала партнерство на шляху створення справжнього громадянського суспільства, наполягаючи на дотриманні конституційного принципу невтручання у свої внутрішні справи.

Однак близько десяти років тому ситуація різко змінилася. З Української Православної Церкви почали “ліпити” ворога України, створюючи фейки про зберігання зброї, відмову відспівувати воїнів та інші наклепи. Під прикриттям озброєних людей і силових структур почалися так звані “рейдерські захоплення” храмів, що призводять до насильства, побиття священиків і парафіян, а також руйнування сімей і громад. Митрополит ставить риторичне запитання: “Хто автор цього експерименту? Хто відповість за цю злочинну авантюру, яка принесла стільки зла і сліз у наші домівки?”

У 2018 році, за його словами, було реалізовано проєкт зі створення єдиної автокефальної церкви в Україні, який ігнорує церковні канони і традиції. Для проведення так званого “Об’єднавчого собору” державні служби чинили тиск на архієреїв УПЦ. Особливу відповідальність за це беззаконня владика Антоній покладає на Предстоятеля Константинопольського Патріархату, який, за його словами, у 2018 році обіцяв: “Я ніколи не зроблю боляче Українській Православній Церкві”. Сьогодні ж сотні священнослужителів і парафіян УПЦ потерпають від переслідувань: митрополит Святогірський Арсеній понад рік перебуває в СІЗО, митрополити Вишгородський Павло, Черкаський Феодосій, Запорізький Лука та багато інших перебувають під слідством або позбавлені громадянства. Десятки священиків побиті, сотні парафіян постраждали, а багато храмів відібрано і стоять порожніми.

“Що ж говорити про святі мощі подвижників Києво-Печерської Лаври, до яких вдавалися з молитвою мільйони… а зараз ніби взяті під арешт і випробовують на собі якісь експерименти і дослідження”, – сумує митрополит. Він застерігає, що витравлювання сакрального ставлення до Церкви призведе до зречення від Бога і втрати власної ідентичності, нагадуючи про стійкість предків після 1596 року, коли Православна Церква також була заборонена.

Сучасні ідеологи займаються “перепрошивкою” мізків, але людина живе не тільки свідомістю, а й душею, генетичною пам’яттю. Пропозиція “формально відповісти” на церковні питання є лукавством, бо християнство категорично відкидає формалізм і нещирість. Йдеться про найважливішу канонічну норму взаємовідносин із Кіріархальною Церквою, порушення якої може призвести до “канонічного вакууму” та “бєспрєдєлу”.

Митрополит Антоній наголошує, що УПЦ з 1990-х років була незалежною і самостійною у своєму управлінні, згідно з Грамотою Патріарха Алексія II. Рішення ухвалювалися виключно в Києві, виходячи з внутрішніх потреб Церкви. Однак, для звинувачення УПЦ, в закон було внесено поняття “афілійованості”, яке не має відношення до класичної юриспруденції. Звинувачення в приховуванні інформації від парафіян митрополит називає дивними в століття технологій, вказуючи, що документи розміщені на офіційному сайті ДЕСС.

Обіцянку “Будете жити як жили колись” митрополит називає ілюзією, зазначаючи, що суспільство сильно змінилося. Він також висловлює жаль з приводу мовчання Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій щодо гонінь на УПЦ. Війна, безумовно, є катастрофою, але, як підкреслює владика, утиск прав вірян УПЦ розпочався набагато раніше 2022 року, і війна лише прискорила й посилила ці заходи.

Наразі всі в очікуванні рішення суду, і УПЦ використовуватиме всі доступні юридичні можливості для захисту своїх прав як на національному, так і на міжнародному рівні. Однак, митрополит закликає не боятися, цитуючи Господа: “Не бійся, мале стадо!” і святителя Василія Великого: “Не бійся ненависті світу, бо вона короткочасна. Але шукай любові Христової, бо вона вічна”. Він завершує свої роздуми словами святителя Іларія Піктавійського: “Церква перемагає, коли їй шкодять”, закликаючи вірян бути вдячними за всі випробування, зберігаючи терпіння, мужність і церковну єдність.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що нещодавно в Братиславі відбулося позачергове засідання Священного Синоду Православної церкви в Чеських землях і Словаччині. На порядку денному стояли питання міжправославних відносин, ситуація з Українською Православною Церквою, канонізація нових святих, а також внутрішні питання, включно з фінансовим оздоровленням Празької єпархії. Синод наголосив на важливості єдності в православному світі та висловив солідарність із переслідуваними віруючими в Україні.