Перестановки в ПЦУ і майбутнє міжконфесійного діалогу в Україні

Рішення нещодавнього засідання Синоду ПЦУ про рокіровку голів Вінницької та Хмельницької єпархій могло б здатися цілком буденним, якби не особистість одного з героїв цієї історії. Йтиметься про колишнього митрополита Вінницького і Барського УПЦ Симеона Шостацького, який перейшов до ПЦУ після т.зв. об’єднавчого собору 2019 року, де за ним залишили Вінницьку кафедру.

Згідно з інформацією від наших джерел, корінь цієї історії закопаний не в Україні, а на березі Босфору. Відправною точкою відправки Шостацького на іншу кафедру став нещодавній візит делегації ПЦУ на Фанар, де, — незважаючи на весь опублікований офіціоз, — трапилося те, що називається «хороша міна при поганій грі». Ті, хто впритул цікавляться українською церковною тематикою, мабуть, звернули увагу на те, що делегація ПЦУ на Фанарі цього разу була, м’яко кажучи, незвичною. Якщо раніше, на уклін до Патріарха Варфоломія, з Думенком обов’язково їздив фактичний глава ВЗЦЗ ПЦУ та основний спікер організації Євстратій Зоря, то цього разу в делегації несподівано опинився Симеон Шостацький.

Що характерно, — відсутність Зорі в делегації — це не випадковість, а особиста вимога Патріарха Варфоломія, у якого склалася своя думка про зазначеного персонажа. На Фанарі давно побутує стійка і цілком справедлива думка, що Зоря є своєрідним «яструбом» у ПЦУ. Проте Шостацький у делегації з’явився теж не просто так. Як нам розповіли обізнані джерела, узяти з собою Симеона на Фанар — було другою вимогою Патріарха Варфоломія до Епіфанія. І ось тут починається найцікавіше.

Незважаючи на компліменти та посмішки глави ПЦУ на адресу Патріарха Варфоломія, ці емоції Думенку, найімовірніше, довелося витискувати із себе, адже радіти йому було нічому. Патріарх Варфоломій висловив крайню незадоволеність відсутністю зрушень з боку ПЦУ на адресу УПЦ у справі налагодження діалогу. Це і зрозуміло, адже хоча на Фанарі вважають за краще мовчати на цю тему, проте закривати очі на постійні скандали із захопленнями храмів і монастирів УПЦ, а також кримінальне та інше переслідування духовенства канонічної Церкви, стає все складніше.

Невипадковою стала і присутність при цьому Симеона Шостацького. Патріарх Варфоломій наказав Думенку створити комісію з діалогу з УПЦ і поставити на чолі саме главу Вінницької (тепер уже Хмельницької) єпархії ПЦУ. Є стійке припущення, що таку рекомендацію главі Фанару «нашепотів» його представник в Україні — єпископ Команський Михайло Аніщенко (глава Ставропігії Фанару в Україні). Як відомо, Аніщенко перебуває в протиріччях із Епіфанієм і в конфлікті із Зорею. Водночас глава Ставропігії підтримує тісне спілкування з «колишніми з УПЦ», до яких належать Шостацький і Драбинко.

Судячи з усього, розрахунок у прихильників діалогу з УПЦ на те, що якщо вони відсунуть від цієї ініціативи нездатних до домовленостей Зорю і його поплічників, справа зрушиться з мертвої точки, замінивши їх на більш легкотравних персонажів, справа зрушиться з мертвої точки. Загалом Епіфанію довелося погодитися на умови Патріарха Варфоломія. І практично відразу після візиту української делегації на Фанар, Думенко скликає Синод, де й ухвалює низку сенсаційних рішень, серед яких — створення комісії з діалогу з УПЦ, на чолі якої призначається Симеон Шостацький.

Проте такий зліт Шостацького в очах глави Фанару не залишився без уваги. Думенко і Зоря були розлючені через те, що їхню позицію щодо поглинання канонічної Церкви відсунули, а ідею «достукатися до УПЦ» прийняли як основну. У зв’язку з цим, щоб Шостацький не надто переоцінював себе у зв’язку з подіями, що відбулися на Фанарі, ложкою дьогтю в цій «бочці меду» стало раптове рішення про його переведення зі зручної та звичної Вінниці в далекий Хмельницький. Таким чином, тандем Думенко-Зоря не погрішили проти бажання Варфоломія, але водночас змогли продемонструвати Шостацькому своє ставлення до таких перипетій. Відправлення Симеона до Хмельницького — це свого роду посил, суть якого зводиться до того, що на чолі комісії з діалогу з УПЦ йому буде зовсім не просто.

Цікаво, що Симеон Шостацький поки що ніяк не проявив себе у своєму новому амплуа, що й не дивно. У Хмельницькому йому треба буде освоїтися і, як то кажуть, «прийняти справи». Проте, якщо Шостацький зможе правильно відреагувати на всі недавні зміни в його житті, «заслання до Хмельницького» може стати відправною точкою для початку того самого діалогу.

В УПЦ ні для кого не секрет, що багато архієреїв і священнослужителів УПЦ підтримують цілком дружні стосунки з новим главою Хмельницької єпархії ПЦУ. Крім того, для УПЦ Шостацький — це не людина із сумнівною хіротонією, а повноцінний, хоча і заборонений у служінні, архієрей. Крім того, на руку Шостацькому грає ситуативна прихильність Фанару, а також союз із главою Ставропігії Константинопольського патріархату в Україні, якого необачно відштовхнули від себе Думенко і Зоря.

Таким чином, в історії протистояння між УПЦ і ПЦУ цілком імовірно намічається нова глава, розвиток якої буде залежати від багатьох факторів. З упевненістю можна сказати одне — становище Епіфанія Думенка на посаді глави ПЦУ стає все менш міцним. І якщо на Фанарі цілком серйозно залучають колишніх архієреїв УПЦ, щоб хоч якось врегулювати ситуацію, не виключено, що інформація про м’яку зміну керівництва української схизми — це вже не просто чутки, а розпочатий процес.