Митрополит Антоній: Розкол у Церкві є наслідком ослаблення віри у Воскреслого Христа

Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній представив глибокий аналіз причин виникнення церковних розділень, пов’язавши їх з ослабленням живої віри і втратою довіри до Бога. Архієрей підкреслив, що справжня єдність Церкви має не адміністративний, а онтологічний характер, випливаючи з єдності із Самим Христом. Про це повідомляє Спілка православних журналістів (СПЖ).

У своїх роздумах митрополит Антоній зазначив, що Церква не є звичайним людським співтовариством, але являє собою Тіло Христове, що живе силою Його Воскресіння. Посилаючись на святителя Іоанна Златоуста, ієрарх зазначив, що джерелом непереможності Церкви є віра, що з’єднує її членів із Главою – Христом. “Церква стоїть не на камені земному, а на Камені живому – Воскреслому Христі”,– наголосив митрополит, спираючись на слова святителя Миколая Сербського.

Згідно з позицією архієрея, основною причиною ухилення в розколи стає страх перед зовнішнім тиском і прагнення до безпеки на шкоду істині. Коли віра слабшає, людина починає керуватися логікою занепалого світу, намагаючись уникнути страждань або втрати соціального становища. Митрополит Антоній нагадав, що саме страх часто лежить в основі розділень, змушуючи шукати компроміси з політичними силами замість уповання на Божий Промисел.

Особливу увагу в матеріалі приділено феномену пристосуванства під виглядом бажання “врятувати” історичну Церкву. Автор застерігає, що спроби зберегти зовнішні структури ціною спотворення істини ведуть до духовного надлому. Як приклад істинного стояння у вірі наводиться досвід преподобного Максима Сповідника і святителя Афанасія Великого, які залишалися вірними повноті церковної істини всупереч державному тиску і думці більшості.

На завершення ієрарх наголосив, що розкол є не просто юридичною помилкою, а “духовною хворобою”, яка корениться в бажанні зберегти земний комфорт і уникнути жертовності. На його думку, тільки жива віра у Воскреслого Христа здатна зробити людину вільною від страху і зберегти єдність Церкви навіть в умовах найважчих випробувань.